У новій книзі Степана Процюка "Відкинуті і воскреслі", яка вийшла у видавництві Discursus, зібрано несподівані факти добре знайомих постатей, які захоплюють і водночас бентежать.
Цікаво Важливі деталі про ДПА і ЗНО-2021, скандали та карантин в школах – підсумки тижня в освіті
7 неочікуваних фактів про українських письменників та поетів
Іван Нечуй-Левицький
Відомо, що автор "Кайдашевої сім’ї" покинув свою роботу вчителя російської мови, А все для того, аби стати першим українським професійним письменником.
Іван Нечуй-Левицький
У багатьох своїх статтях він закликав писати мовою "старої баби", доводячи читачеві непотрібність для нього російської літератури ще в той час.
Але так само він не сприймав тогочасну нову українську літературу – Іван Нечуй-Левицький критикував її в статті "Українська декадентщина» разом з галицькими діалектами.
Панас Мирний
Класик української літератури працював за своє життя на різних чиновницьких посадах: спочатку у Гадячі, Миргороді, а потім у Полтаві, де нарешті дослужився до чину дійсного статського радника. І хоча він працював ретельно й самовіддано, він ненавидів свою роботу.
Панас Мирний
Але цікаво й те, що не всі знають по те, що Панас Мирний і чиновник доволі високого рангу Панас Якович Рудченко – та сама особа. Панас Мирний щиро вірив, що літературна слава непотрібна письменнику.
Борис Грінченко
Письменник у дитинстві завжди говорив лише російською мовою. Але вже в одинадцять років він прочитав "Кобзар" Шевченка, який, за його словами, став для нього Євангелією.
Борис Грінченко
Тож, згодом Борис Грінченко вибрав українство, протиставивши його своєму зрусифікованому роду. Виняток він робив лише для матері, спілкуючись у листах із нею російською мовою.
У листі до Володимира Гнатюка він написав: "Із словарем мушу бути готовим на лютий 1904 року, і як не вдурію до того часу, то буду готовий". Так, він уклав відомий чотиритомний "Словарь української мови". (Додамо, що він сам зробив таку ж роботу, як академічний колектив Інституту мовознавства).
Василь Стефаник
Митець у своїх творах перебільшував поганий стан села. Адже покутські селяни не жили так злиденно і трагічно, як пише про них Стефаник. Його товариш із "Покутської трійці" Марко Черемшина зазначав: "Всі його герої або безнадійно хворі, або безнадійно п’яні, або безнадійно самотні, або безнадійно нещасливі".
Василь Стефаник
Для Стефаника акт писання був важким священнодійством. Він, як шамани чи чародії, мимовільно входив у екстатичний стан. Цікаво, що його тесть Кирило Гаморак, казав йому: "Не пиши так, бо вмреш!".
Василь Симоненко
Поет називав свою роботу журналіста і казав про неї "проклята газетярська поденщина", бо там не було місця для творчості.
Василь Симоненко
Проте у 1962 році після дрібного побутового інциденту на автовокзалі його забрала поліція. У відділку Василя побили. Після цього випадку його здоров’я неухильно пішло на спад.
Павло Тичина
Він засинав на засіданнях найрізноманітніших президій. Євген Маланюк писав про нього: "Від кларнета твого – пофарбована дудка зосталась". Адже він спершу співав осанни молодому генію, але потім одним із перших побачив його незворотне переродження.
Павло Тичина
Коли Тичина почув слова Маланюка, на диво, не образився, а виронив: "Він єдиний сказав про мене правду".
Григір Тютюнник
Письменник розповідав, що він прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах.
Були чутки, що в київській мистецькій кнайпі "Еней" незадовго до самогубства Тютюннику підкинули ложку, мовляв, він хотів її украсти. Але для такої людини, як він, глум і безчестя були нестерпними.
Григір Тютюнник
Згодом стало відомо, що після того, як вони повернулися з ресторану, він був напідпитку і зачинився у ванній. Не озивався звідти, а коли дружина розбудила старшого сина, 17-річного Михайла, щоб той ванну відкрив, але вже було пізно.
Григір Тютюнник повісився. Передсмертну записку забрали кагебісти. Дружина Людмила запам’ятала лише приблизне: "Мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть".