Як українською називається цей одяг / Freepik. Ілюстративне фото
Назви одягу ми отримали від форми, призначення чи матеріалів виготовлення. І хоч чимало з них іншомовного походження, але є і свої питомі назви, які не варто калькувати.
Як українською назвати верхній одяг – "дубльонку", розповідає 24 Канал, посилаючись на пояснення "Гороху".
Дивіться також Квитки на поїзд чи потяг: як сказати, щоб не помилися у назві транспорту
Чи є в українській мові слово "дубльонка"?
Цей теплий верхній зимовий одяг є улюбленим в гардеробі багатьох модників. Є безліч порад як його обрати, доглядати та стильно носити. Але попри модні поради, цю одежину помилково називають – "дубльонкою", на російський штиб.
"Дубльонка" прийшло з російської мови – дублёнка, утворене від дієслова "дубить" – тобто вичиняти шкіру. В українській мові дієслово "дубити" теж існує, але похідного слова "дубльонка" словники не фіксують.
У словниках можна знайти схоже слово – дублянка, але з приписом – розмовне. Цікаво, що усі приклади з літератури, з цим словом датовані серединою ХХ століття.
Що таке "дублянка"?
Це верхній одяг із дубленої овчини хутром досередини, шкірою зовні. Теплий зимовий одяг, який носять і чоловіки, і жінки.
А от раніше українці називали цей одяг по-іншому:
- кожУх / кожушок / кожушИна – коротка одежина (по типу сучасної куртки авіатора).
- кожушАнка,
- линтвАр;
- байбарАк – коли шкіра ззовні покрита сукном (шерстяною тканиною)
Кожух – традиційний плечовий одяг українців, зшитий з овечих шкір. Він нам відомий з опису в літературі, як художній, так і науковій. Його форму, крій, довжину, декор ми можемо побачити на багатьох картинах, листівках та фото кінця ХІХ – початку ХХ століття. Та навіть на живо у деяких музеях країни чи на виставках приватних колекціонерів-етнографів. Усім відоме зображення Кобзаря у кожусі, яке раніше було на 100 гривнях.
Цікаво! При перекладі слова "кожух" на російську мову вам видасть – дублёнка чи тулуп, останнє слово тюркського походження. Це ще один доказ, що це слово нам нав'язали.
А назви кожухів різнилися уже за фасоном – як-от жіночі бекеші – святковий одяг з Поділля, короткий, до колін кожух покритий гранатовою або синьою тканиною.
Розкішшю вважався білий приталений кожух, рясно оздоблений вишивкою, часто шовковими нитками чи золотими. І звісно з коміром з хутрового звіра чи вилогою з м'якої овечої шерсті.
Кожух з Горошової (Тернопільська область) / Вікіпедія
А тулупом називали кожух з кримської вівці, обтягнутий сукном і трішки іншого кольору, його полюбляли містянки.
Українська мова має власні слова для позначення цього виду одягу і чому замість "дубльонки" не казати – кожушок чи кожушинка, цілком автентично і милозвучно. Повертайте своє і говоріть українською!
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter