Вона – "генералка" чи "генеральша": як українська мова називає військовослужбовиць

І тут виникає цілком логічне питання: як правильно називати їхні звання українською? Розберімося, які фемінітиви в армійській лексиці є нормативними, з посиланням на пояснення Віктора Дяченка.

Як українська мова називає жінок із військовими званнями?

Українська мова має давню традицію творення назв жінок за професією, діяльністю, посадою чи статусом. Військові звання не є винятком.

Жінки сьогодні служать у війську на різних посадах, отримують військові звання, командують підрозділами, працюють зі зброєю, керують дронами, літають, лікують і рятують. Тож українській мові потрібно не вигадувати для них нові назви, а користуватися власними словотвірними можливостями.

Цікаво! Нещодавно ми писали, що означає знак "+" у сучасній переписці та як його використовують військові.

І тут важливо розрізняти військове звання, посаду та професію. Від одних назв фемінітив утворюється легко й природно, з іншими виникають сумніви, а в офіційних документах діють свої правила.

Але тут важливо розрізняти нормативні фемінітиви, розмовні форми та слова з іншим значенням. Тож запам'ятайте:

• рекрут – рекрутка,
• солдат – солдатка,
• сержант – сержантка,
• лейтенант – лейтенантка,
• капітан – капітанка,
• майор – майорка,
• підполковник – підполковниця,
• полковник – полковниця,
• генерал – генералка.

Зверніть увагу! Не варто казати "генеральша", бо так називають дружину генерала. А от з "солдаткою" навпаки – раніше це була самоназва дружини чи вдови солдата, а сьогодні – звання.

Фемінітиви тут цілком природні, більшість з них можна утворити механічним додаванням суфікса "к", "ин(я)" чи "иц(я)". Як і в назвах інших професій.

Як називати жіночі військові звання: дивіться відео від Віктора Дяченка

З військовими посадами і спеціальностями ситуація схожа:

• командир – командирка,
• офіцер – офіцерка,
• снайпер – снайперка,
• гранатометник – гранатометниця,
• кулеметник – кулеметниця,
• стрілець – стрільчиня,
• навідник – навідниця,
• медик – медикиня,
• парамедик – парамедикиня,
• ветеран – ветеранка,
• захисник – захисниця.

Такі фемінітиви від військових посад, бойових функцій, спеціальностей і статусів фіксують сучасні дослідження української воєнної комунікації.

Але зауважимо, що у 2024 році Сили територіальної оборони повідомляли, що в межах тодішніх правил гендерно чутливої комунікації фемінітиви саме для військових звань не застосовували, тобто в офіційній військовій документації звання залишалися в установленій формі.

Але в медіа, публічному мовленні та звичайному описі людини фемінітиви активно використовуються: "сержантка", "капітанка", "майорка", "офіцерка". Це різні мовні ситуації.