Чому собаки "брешуть", якщо вони не вміють говорити: звідки походить вислів

Чому в українській мові собаки "брешуть" та про усі значення слова "брехати" розповідаємо з посиланням на пояснення філологині Олександри Рослякової.

Чому собаки – брешуть?

Здавалося б, усе просто: люди брешуть, а собаки гавкають. Але українська мова не завжди вкладається в наші звичні уявлення.

В українській мові слово "брехати" має два значення:

• Говорити неправду. Наприклад: "Не бреши мені, скажи все як є".

• Гавкати, видавати характерні звуки. Наприклад: "За парканом брехали собаки".

Цікаво, що обидва значення слова "брехати" зафіксовані й у словнику Бориса Грінченка. Тож це давня особливість української мови, а не випадкова мовна забаганка.

Усе почалося зі звуконаслідування – спроби передати звуки навколишнього світу за допомогою мовлення. Давні слова, пов’язані з криком, галасом чи гавкотом, згодом могли набувати інших значень. Саме так пояснюють походження дієслова "брехати": етимологи пов’язують його з праслов’янським словом, що означало "лаяти, кашляти".

І саме це, пряме значення, часто можна зустріти в літературі як минулих століть, так і сучасній:

• Позаду ячали голоси, брехав пес. (Юрій Мушкетик).
• Дорогою їхали парубки на конях .. Їм настрічу вибігали собаки, гналися за кіньми й брехали. (Богдан. Лепкий).
• На селі було тихо. Тільки десь на далекому кутку сонно брехав собака. (Олесь Донченко).
• Собаки брехали, аж вили, неначе за поли когось водили. (Іван Нечуй-Левицький).
• [Старшина:] Нехай собі чешуть язики! Собака бреше, а вітер несе. (Іван Карпенко-Карий).

Тож у прислів’ї "Собака бреше, а вітер несе" слово використано буквально: собака гавкає, а вітер розносить звук. У переносному значенні вислів стосується вже людських слів і пересудів.

Чому "брехати" це і про собак: дивіться відео

У яких прислів'ях та приказках "собака бреше"?

З часом значення "собака бреше", тобто гавкає у прислів'ях та приказках змінило значення на переносне. І значенні вислів стосується вже людських слів і пересудів.на людський обман. І наша усна народна творчість зберегла чимало таких прикладів:

• "Собака бреше, а вітер несе" – чиїсь слова, лайка або балачки не мають особливого значення й минають без наслідків. Вислів уживають і тоді, коли не варто зважати на чужі пересуди.
• "Собака бреше, а вітер віє" – варіант прислів’я про те, що галас і слова не обов’язково мають наслідки.
• "Собака бреше, а кінь іде" – хтось галасує, критикує чи намагається перешкодити, а інший спокійно робить своє.
• "Собака бреше, а караван іде" – поширений варіант вислову про те, що людина продовжує свою справу, попри критику й перешкоди. Його часто вживають у сучасному мовленні, хоча він має міжнародні паралелі.
• "Бреше, як собака" – про людину, яка багато й безсоромно говорить неправду. Такий вислів зафіксовано в словнику Бориса Грінченка.
• "На місяць брехати" – без причини гавкати, коли йдеться про собаку. Наприклад: "Пес брехнув на місяць і знову замовк".
• "Як собака гавкає на вітер" – марно витрачати сили на те, на що неможливо вплинути; це радше образний варіант, а не обов’язково усталений фразеологізм.
• "Вільно собаці і на владику брехати" – наглості стільки, що може з ким завгодно сваритися.
• "Брехати – не ціпом махати" – жартівливий вислів про те, що теревенити значно легше, ніж виконувати важку роботу.

Цікаво! Подібна ситуація, коли явище набуло переносного значення, у вислові "крокодилячі сльози". Бо крокодили справді плачуть, а от вислів – зовсіям не про співчуття.

Є ще один цікавий момент, зі словом "брехати". Фраза "Ти – брешеш!" правильна, але видається грубою, тому досить часто співрозмовника виправляють: "Собака бреше, а люди – обманюють".

Через такі мовні нюанси звичні слова відкриваються з несподіваного боку. Тож наступного разу, почувши, що собака – бреше, не поспішайте виправляти мовця – можливо, він знає українську трохи глибше, ніж здається.