"Харківські угоди" породили з одного боку хвилю ейфорії і ненависті в суспільстві. Ейфорію очікувань і у Росії так само, що вони відкриють одним браму до російського економічного раю і навпаки, що можна буде перелізти через український тин і легко підмести якісь неліквіди. Насправді не відбулося нічого. Тому що кожна сторона кожну кинула", - каже соціальний психолог Олег Покальчук.
Політичні скандали мають оцінюватись не стільки за їхньою гучністю, скільки за шкодою, яку вони завдають країні. Якраз "Харківські угоди" і побили усі рекорди з обох критеріїв, - стверджують експерти.
"У хорошій країні, в якій би були кадрові офіцери, службовці ще в армії із відданими батальйонами, наступною ж ніччю повинен був би відбутися військовий переворот з арештом уряду, що зрадив національні інтереси країни. Ось де-небудь в Туреччині так, можливо, військова рада і зробила би. Належить так робити. А у нас армії немає, офіцери все, нажаль, у відставці", - каже політтехнолог Сергій Гайдай.
Водночас, фахівці відзначають: виокремити найгучніший скандал в українській політиці доволі складно. Якщо в інших державах гучні події стаються лише раз чи два на рік, то наша країна перебуває у стані постійних скандалів, відтак суспільство перестає на них реагувати.