Чи святкували українці Геловін / Magnific
Традиція святкування Геловіну з’явилася в нас зовсім недавно, переважно в молодіжному середовищі. Старше покоління часто ставиться до цього свята скептично, а то й негативно. Це показник того, що в українській традиції Геловіну як такого не було.
Та це не означає, що ми не мали свят із подібним змістом. За своєю суттю Геловін пов’язаний із вшануванням померлих, коли їхні душі нібито повертаються на землю, розповіла 24 Каналу етнологиня Анастасія Кривенко з Інституту народознавства НАН України. Звичаї та вірування свята містять переконання про відкритість межі між світами, поминання мертвих, переодягання, ритуальні бешкети (збитки), частування та ворожіння.
Чи був в українців свій Геловін?
В українських народних уявленнях періодів, коли духи нібито ходили серед живих, кілька. Їх можна простежити в традиціях кожної пори року, і кожен із них триває щонайменше тиждень. Це пов’язано з міфологією часу: наші предки вірили, що на зламі календарних сезонів (коли змінюється тривалість дня і ночі, тепло чергується з холодом, а світила змінюють положення) межі між світом живих і мертвих стають відкритими.
Зимовий цикл свят. Чи не найбільше подібних до Геловіну звичаїв було взимку. Цей період припадає на зимове сонцестояння, після якого дні стають довшими, та на зустріч Нового року. Тоді потрібно було заручитися підтримкою душ предків, щоб прийдешній рік минув добре.
Із цим пов’язані звичаї запрошувати душі померлих на Святвечір та залишати для них страви на ніч. Зустріч померлих відлунює й у звичаях рядження – колядуванні, щедруванні, водінні кози та маланкуванні, що супроводжувалися переодяганням у маски, костюми та театралізованими дійствами. На злам осені та зими припадають і найбільші молодіжні вечорниці з магічними ворожіннями, бешкетами та захистом від злих сил.
Великодній період. Це час весняного відродження природи, відкритості небес та зустрічі душ померлих. Вірили, що предки перебувають поруч цілий тиждень, а в неділю після Паски їх проводжають (звідси й назва — Проводи). Четвер після Великодня – особливий день, коли відзначають Мертвецький, або ж Навський Великдень. Вважалося, що живим цього дня не можна ходити до церкви чи на цвинтар, бо зустріч із померлими та нечистою силою є вкрай небезпечною.
Зелені свята. На полях саме квітнуть колоски, а на землю приходять русалки. Під час Русального тижня потойбічні істоти перебувають поміж живих. У четвер після Трійці або наступного понеділка вони святкують свій Великдень (Розигри – ігри русалок), після чого повертаються у засвіти. Існували навіть обряди проводів русалок (збереглися на Поліссі), коли дівчину чи хлопця переодягали в міфічну істоту і гуртом водили селом аж до кладовища.
Осінні поминальні дні. Найбільші з них – це батьківські суботи напередодні свят Дмитра, Михаїла, Пилипа, Кузьми і Дем’яна. У ці дні заведено поминати померлих: давати "грамотки" на Службу, приносити до церкви та залишати на кладовищах хліб, обдаровувати дітей і вбогих, запалювати свічки на могилах.
На теренах Полісся збереглися давні звичаї влаштування ритуальних трапез на честь померлих родичів – так званих осінніх "дідів" (вечері) та "бабів" (обіди). Ці дати могли збігатися з 1 та 2 листопада, коли в католицьких країнах відзначають День усіх святих і День усіх померлих.
Світоглядна основа тут спільна: наші предки вірили, що після збору врожаю та з настанням холодів душі приходять до живих. Їх варто умилостивити, щоб вони допомогли пережити зиму та посприяли щедрому врожаю наступного року.
Нещодавно священник ПЦУ Юліан Тимчук розповів, чи можуть християни святкувати Геловін.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter