Грузинський щоденник. Як мене обіцяли депортувати і що з цього вийшло

Не знаю, що робило мене цілком спокійним в очікуванні мого закордонного паспорту - знання про реформу міністерства внутрішніх справ у Грузії та переконаність у тому, що нічого страшного не може статися чи просто гарний настрій в очікуванні вечірнього теплого Тбілісі. Але за півгодини, мої уявлення про верховенство права і рівень компетентності грузинських служб зазнали суттєвого корегування.

На всяк випадок, якщо хтось не бачив будинку-красеня (головний офіс Міністерства внутрішніх справ Грузії), то ось він нижче.

Мене покликали до кімнати в залі очікування, де офіцер, який забув назватися і в принципі, був не в офіційній формі, вирішив нарешті задати мені запитання. Перше запитання мене вкрай спантеличило, адже він запитував у мене чи я бува вже не їздив до Грузії? Відповідаю, що згідно даних паспорта, який він тримає у руках - таки був. Друге питання, мене вразило ще більше. Він запитував, хто є мої друзі в Тбілісі. Тут варто зазначити, що в Грузії було прийнято закон про захист персональних даних, які в принципі не мають права бути запитувані без крайньої потреби. Далі стало ще цікавіше - офіцер промимрив аби я готувався до депортації в Київ.

Оскільки мобільні телефони у залі очікування не працювали через відсутність зв`язку, залишалося тільки чекати пояснень такої дивної поведінки офіцерів безпеки.

Трохи подумавши, офіцер нарешті запитав у мене, яка є мета мого візиту. Оскільки мета візиту була офіційною, то я відкрив на ноутбуці програму заходів (а перші чотири дні - це суцільні зустрічі з представниками міністерств та експертних середовищ) і показав йому. Іронія долі полягала в тому, що я мав заплановану зустріч в Міністерстві внутрішніх справ Грузії на третій день візиту. Показав заброньовані готелі, зворотній квиток. Зрештою, надав контакти організаторів і попрохав їх повідомити про наміри мене депортувати. У відповідь - тільки клацання камерою на мобільному телефоні і мовчанка.

Згодом мене просто випровадили до загального залу, де я мусив протягом двох годин чекати невідомо чого. На щастя, слабкий інтернет мережі Tbilisi love you (чиста правда, ця любов взаємна), нарешті дістався до мого ноутбука і я зміг повідомити про те, що мене затримано в аеропорту без пояснень.

Організатори зателефонували безпосередньо до міністра внутрішніх справ Грузії і мене запрошено до дівчиною - прикордонником, яка ніяковіючи сказала: "Ласкаво просимо до Грузії, але наступного разу одразу телефонуйте кому Ви там телефонували, щоб так довго не чекати".

Меж моєму здивуванню не було. Грузія, яка подолала корупцію і зламала хребет радянської дисфункціональної системи безпеки і створила нову, промовляє до мене з пропозицією "дзвонити комусь" аби перетнути кордон... Враховуючи, що я вважаю Грузією своєю другою Батьківщиною, це було вдвічі неприємніше. Вибачень від офіційних представників безпеки аеропорту я не дочекався. Пояснень - ані усних, ані письмових - так само.

Свобода, демократія і право згортаються швидше, ніж молоко без догляду на газовій плиті. Я не хочу аби Грузія стала знову державою поза цивілізацією і правом і буду надалі спостерігати за всіма політичними та суспільними процесами, якби кому цього не хотілося. Три дні тому написав листа до Міністра внутрішніх справ Грузії з проханням дати письмову відповідь. А поки чиновники думають, що саме мені відповісти - я виходжу завтра до Площі Ринок у Львові о 16:00 аби підтримати вільну Грузію і засвідчити солідарність з усіма силами, які прагнуть її евроінтеграційного та евроатлантичного розвитку і не готові ставати тінню Росії. Запрошую і Вас! Слава Україні! Сакартвело гаумарджос!

Нижче подаю текст листа до міністра внутрішніх справ Грузії:

Dear sirs!

End of February, 2015 I was invited to attend international event organized by Caucasian House and Institute of World Politics, held in Tbilisi and Cwareli, Georgia.

That was a honour for me to attend such an important event as one of the speakers.

All preparations were made in time (tickets ordered, hotels were boocked)

But, I would like to inform you regarding sad accident, happened to me on March, 8th, 2015 in Tbilisi while passing passport control at International Arport on arrival.

On 8th of March, 2015 I arrived to Tbilisi (TBL), Georgia from Kyiv (KBP), Ukraine.
After pasport check I was stopped by security officer without any explanation.

Important note.

I was the only one out of Ukrainian delegaion who was detained.

In 30 (thirty) minutes spent in passport control area without documents at all, I was invited by an officer to his office, next to passport control line.

Despite the fact of providing all nesessary documentation (invitation, passport, hotels boockings, official agenda of the event, tickets), I have been interviewed by an officer regarding purpose of my visit, some of my personal data.

Moreover, I provided an officer all contacts of Organizing Committee of the event including names, phone numbers and kindly asked him to contact them in order to inform them regarding current situation and to confirm information I provided earlier.

Besides of that, part of questions, I believe, were out of the list of competence and were sensitive regarding my private life and my friends personal data.

Spending 30 (thirty) more minutes for those investigation, an officer announced my deportation back to Kyiv without explanation any reason and disappeared with all my documents.

So, I stayed in passport control area without documents without explanations, even without an officer's name, having no idea on what is happening.

After 2 (two) hours of waiting, young lady-officer came up to me.

She brought my passport and welcomes me to Georgia without any explanation of that pity delay.

Off-record she advised me to call my Georgian friends in advance.

Please advise me on reasons of an accident happened with me in Tbilisi International airport on 8^th of March, 2015.

I will appreciate your official answer on my e-address: fedorchukstanislav@gmail.com

Best Regards, Stanislav Fedorchuk