Як деревʼяні діжки робили герметичними / Колаж 24 Каналу
Ще 100 років тому звичайна дерев'яна бочка була головним сейфом для запасів у кожній українській оселі. У таких ємностях возили воду, зберігали соління, мед, квас і зерно, причому посудина залишалася абсолютно сухою зовні без жодної краплі клею, смоли чи цвяхів.
Секрет цієї бездоганної герметичності крився у поєднанні філігранної столярної геометрії та природної властивості самої деревини. Основу діжки складали окремі вигнуті дощечки – клепки, які майстер-бондар вистругував під чітко вивіреним кутом, розповідає "Невідома Україна".
Кожна дощечка мала трапецієподібний переріз і звужувалася до країв, завдяки чому під час складання бочки сусідні елементи прилягали один до одного з математичною точністю. Зовні всю конструкцію стягували тугими металевими або дерев'яними обручами, які створювали колосальний тиск по колу й перетворювали набір окремих дощок на єдиний міцний конус.
Як українські майстри робили деревʼяні бочки: дивіться відео
Фінальний замок герметичності запускала звичайна вода. Щойно порожню нову бочку наповнювали рідиною або замочували, сухі волокна дуба чи липи миттєво починали вбирати вологу й розбухати.
Оскільки міцні зовнішні обручі не дозволяли клепкам розширюватися назовні, деревина розширювалася всередину й намертво притискалася сусідніми гранями, за лічені години перекриваючи навіть мікроскопічні щілини, крізь які не могла просочитися жодна крапля.
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі