Жінка підібрала її виключно як симпатичний вінтажний декор для полиці з книгами. Усередині важкої посудини з-під голландського джину XIX століття був мокрий пісок і крихітний сувій, перев’язаний мотузкою, схожий на щільно скручену сигарету, розповідає Space daily.
Несподіваний скарб у дюнах
Папір був настільки сирим, що розгортати його на місці не наважилися. Родина обережно підсушила знахідку в домашній духовці на мінімальній температурі. Коли крихкий аркуш нарешті розгорнули, перед ними з'явився друкарський бланк німецькою мовою з вицвілим рукописним текстом і датою: 12 червня 1886 року.
З цього моменту побутова знахідка перетворилася на світову наукову сенсацію: у руках австралійців опинилося найдавніше послання у пляшці, будь-коли знайдене на планеті. Воно дрейфувало та чекало свого часу неймовірні 131 рік і 223 дні.
Історична знахідка, яка пройшла в пляшці крізь століття / Фото Pexels
Карта течій замість крику про допомогу
У масовій культурі пляшкова пошта асоціюється з трагедіями корабельних аварій або романтичними листами відчайдушних коханців. Тут же виявився чистий науковий прагматизм.
З 1864 по 1933 рік Морська обсерваторія в Гамбурзі (Deutsche Seewarte) проводила грандіозний океанографічний експеримент із картографування глобальних підводних течій. Торговельні та військові вітрильники шукали найшвидші судноплавні шляхи, тому капітани за розкладом скидали за борт тисячі стандартизованих дрейфуючих пляшок. Усередині кожної лежав талон із координатами скидання, назвою корабля та датою. На звороті кількома мовами містилося прохання: той, хто знайде пляшку, повинен зазначити точний час і місце виявлення та передати капсулу найближчому німецькому консульству або відправити прямісінько до Гамбурга.
За 70 років у безодню полетіли тисячі таких "повідомлень", але повернулося менше десяти відсотків. Пляшка, яку підібрала Тоня Іллман, затрималася з доставкою майже на півтора століття.
Детективна перевірка в архівах Гамбурга
Куратор морської археології Музею Західної Австралії Росс Андерсон підійшов до артефакту з академічним скепсисом. Експертиза підтвердила: склад скла, колір чорнила та дешевий папір фабричного бланка беззаперечно належали другій половині XIX століття.
На бланку крізь потертості проступала назва трищоглового німецького барка – Паула". Фінальну крапку поставили німецькі історики з Федерального морського та гідрографічного агентства. В архівах вони відшукали оригінальний Метеорологічний журнал "Паули" за 1886 рік.
Розгорнувши сторінку від 12 червня, дослідники затамували подих: сухий рутинний запис рукою капітана фіксував скидання дрейфуючої пляшки саме в тих географічних координатах Індійського океану, які були вказані на знайденому клаптику паперу.
Графологічна експертиза підтвердила абсолютну точність – нахил літер у вахтовому журналі та на знайденому австралійському бланку належав одній людині.