Як виник "континент" сміття в океані / Колаж 24 Каналу
Між Гаваями та Каліфорнією океанічні течії зібрали стільки пластикових відходів, що зону їхнього накопичення порівнюють із трьома материковими Франціями. Це Велика тихоокеанська сміттєва пляма, площу якої дослідники оцінили приблизно в 1,6 мільйона квадратних кілометрів.
Її називають "сміттєвим континентом", хоча берегів чи твердої поверхні вона не має. Ба більше, через окремі ділянки можна проплисти й майже не побачити сміття: значну частину забруднення становлять дрібні пластикові уламки, розсіяні у воді.
Як посеред океану утворився "сміттєвий континент"?
Пластикові відходи потрапляють у систему течій, які переносять їх на великі відстані та поступово зосереджують в одній частині океану, як пояснює Slodren.
Плавучі предмети можуть надовго залишатися в цій зоні, а нове сміття продовжує надходити / Колаж 24 Каналу
Пляма не стоїть на місці й не має постійних обрисів. Вітри та течії змінюють її положення, форму й розподіл відходів. Тому оцінка площі описує величезну зону підвищеної концентрації пластику, а не суцільну поверхню, вкриту пляшками та пакетами.
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на
У дослідженні, опублікованому 2018 року, масу плавучого пластику в цій зоні оцінили приблизно у 79 тисяч тонн. Щонайменше 46% цієї маси припадало на рибальські сітки. Отже, уявлення про пляму як про скупчення переважно побутових пляшок і контейнерів передає лише частину картини.
Чому величезну сміттєву пляму можна не помітити?
Між великими предметами плавають незліченні дрібні частинки. За кількістю в досліджених зразках переважав мікропластик – уламки розміром менш як п’ять міліметрів. Водночас основну масу забруднення становили більші предмети: сітки, мотузки та інші пластикові відходи.
Під дією сонця й хвиль пластик поступово розпадається на дедалі менші шматочки. Це не означає, що він зникає: уламки залишаються у воді, перемішуються й стають складнішими для збирання. Тому пляма не обов’язково виглядає як густий каламутний "суп" на всій своїй площі.
Навіть непомітні здалеку відходи небезпечні для морських тварин. Риби й птахи можуть ковтати пластикові частинки, помилково приймаючи їх за їжу. Загублені сітки продовжують ловити тварин без участі рибалок: у них заплутуються морські мешканці. Прибрати таке забруднення складніше, ніж зібрати сміття з поверхні водойми. Великі предмети можна виловлювати, проте дрібні частинки розсіяні на величезній території та постійно перемішуються хвилями. Саме ця рухливість і роздробленість роблять очищення плями настільки складним завданням.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі