Засновник Gillette помер майже банкрутом: як мрійник винайшов одноразову бритву і втратив усе

Як людина, яка навчила мільйони покупців регулярно купувати нові леза, сама опинилася на межі банкрутства, – розкаже 24 Канал.

Чому майбутній "король бритв" виступав проти конкуренції?

15 листопада 1904 року Кінг Кемп Жиллетт отримав патент США №775134 на бритву зі змінним лезом. Його ідея дозволяла відмовитися від постійного заточування: коли тонке лезо тупилося, його можна було замінити, залишивши сам станок.

Але поряд із підприємцем у Жиллетті жив соціаліст-утопіст. Ще 1894 року, до комерційного успіху бритви, він опублікував книжку The Human Drift. Винахідник вважав конкуренцію джерелом марнотратства й нерівності та пропонував об'єднати виробництво в одну величезну корпорацію, яка працювала б на користь усіх.

Його плани сягали навіть перебудови міст: замість хаотичної забудови він уявляв гігантські впорядковані житлові комплекси. Людина, яка згодом заробила на масовому споживанні, прагнула перекроїти сам економічний лад.

Чому фахівці не вірили в його винахід?

Ідея змінного леза виникла 1895 року під час звичайного гоління. Жиллетт користувався безпечною бритвою, але її лезо теж доводилося регулярно правити й заточувати. Він задумався: навіщо щоразу відновлювати край, якщо можна виготовити дешеву змінну пластинку?

На практиці задум виявився значно складнішим. Металурги, до яких він звертався, зокрема в Массачусетському технологічному інституті, вважали його нездійсненним. Потрібно було створити тонке, гостре й достатньо міцне лезо, яке водночас залишалося б дешевим у виробництві.

Шість років знадобилося, щоб знайти інженера Вільяма Емері Нікерсона, готового розв'язати проблему. Разом вони заснували компанію 1901 року, а виробництво почалося 1903-го – приблизно через вісім років після появи задуму.

Ідея змінного леза виникла 1895 року під час звичайного гоління / Фото Вікіпедія

Як змінне лезо перетворилося на великий бізнес?

Початок зовсім не нагадував тріумф: за перший рік продали лише 51 набір для гоління та 168 лез. Однак уже 1904 року продажі зросли приблизно до 90 тисяч бритв і двох мільйонів лез. Вирішальною стала можливість масово виготовляти продукт, який покупцям регулярно був потрібен знову.

Згодом із Gillette почали пов'язувати знамениту модель: дешево продати основний пристрій, а заробляти на витратних матеріалах. Проте історія про те, що Жиллетт від самого початку роздавав станки й отримував прибуток лише з дорогих лез, спрощує реальність.

Дослідження історії компанії показує: до схожої цінової стратегії вона перейшла вже після завершення дії основних патентів. Успіх не змусив винахідника забути про утопію. У 1910 році він запропонував колишньому президенту США Теодору Рузвельту очолити свою World Corporation – за мільйон доларів протягом чотирирічного терміну. Рузвельт відмовився, а проєкт так і не перетворився на задуману всесвітню систему.

Чому багатство не врятувало Жиллетта від фінансового краху?

Поки компанія розвивалася, її засновник поступово відходив від щоденного управління. Його відносини з інвесторами супроводжувалися конфліктами, а власні гроші він вкладав у різні підприємства та каліфорнійську нерухомість.

Саме інвестиції й борги зробили його особливо вразливим перед біржовим крахом 1929 року. За історичним нарисом Invention & Technology, на тлі захоплення нерухомістю його борги сягнули двох мільйонів доларів. Після обвалу ринку літньому й хворому винахіднику довелося продати майже все майно.

Жиллетт помер 1932 року, наблизившись до банкрутства. Його бізнес пережив засновника, а мрія про суспільство без руйнівної боротьби за багатство залишилася на сторінках книжок. Він зумів змінити повсякденну звичку мільйонів людей, але не побудував омріяного справедливого світу й не зберіг власного достатку. Прізвище на упаковці виявилося значно довговічнішим за фінансову безпеку його власника.