Крупним планом. Історія трьох демобілізованих

Обов'язок громадянина

"Я перебував на той момент, коли почалась анексія Криму, лікарем на Майдані. І тому для мене питання не стояло – бути в зоні конфлікту чи не бути? Я виконував свій обов'язок громадянина України, патріота України. Якщо можна сказати, українського націоналіста", — розповів демобілізований, лікар Сергій Архангельський.

"Я не був байдужим до того, що відбувається в країні. І по-друге, мені як історику було цікаво як проходять ці процеси зсередини, як це відбувається. Те, що відбулося у нас в країні – це революція. Хтось на боці революції, хтось на боці контрреволюції. Це вже не важливо. Важливо те, що відбувається. А ми знаємо, що після кожної революції відбувається інтервенція. Зараз відбувається класичний історичний процес. Іде другий процес, інтервенція. І мені здається, наша перемога буде", — вважає демобілізований, науковець В'ячеслав Зайцев.

"Директор будівельної фірми. Хотів відпочивати в Криму. Крим забрали. Забрали шматочок мрії. Довелося йти забирати її, повертати назад. З друзями пішов, випили по 50 крапель. вирішили, що люди у віці, потрібно захищати Батьківщину. Ну і пішли. Виявилося, з усіх моїх товаришів, які давно бізнесом займаються, виявився один я в армії. Так і пішов", — розповів свою історію демобілізований Віталій Вязовцев.

Життя на фронті

Сергій Архангельський – за фахом лікар-анестезіолог. На війні на рівні з іншими стріляв, ремонтував техніку, підносив снаряди та допомагав пораненим.

Коли нам оголошували перемир'я – ми його дотримувались, а у цей час ворог стягував важку техніку, тоді у них уже з'явились і танки, і БТРи і гармати, і системи залпового вогню, — розповідає він.

В'ячеслав Зайцев – науковий співробітник хортицького заповіднику, у лави армії вступив добровільно, в середині березня. Тоді ще навіть не було добровольчих батальйонів. Пішов прямо у військкомат.

"Наша бригада одна з перших днів була у зоні АТО. У травні місяці вже зайшли на Донбас. Пройшли весь Донбас. Пройшли від Красного Лиману, Слов'янська, аж вздовж усього кордону. Від Амвросіївки до Краснодону. Вздовж усього кордону у Донецькій і Луганській областях. Багато чого було побачено. І перші атаки мінометами. Це здавалось щось таке страшне. Потім "Градами", потім і "Ураганами". Останній раз, коли були у терміналах аеропорта, це вже були не тільки "Гради" і "Урагани". Це вже були і "Буратіно" – реактивні вогнемети, це вже була крупнокаліберна артилерія – 152 мм, — сказав Зайцев.

У нас був розгромлений блокпост і загинув Андрій Ільїн. Це мого друга хрещеник. При прямому попаданні його рознесло на шматки. Блокпост відійшов, він був розгромлений повністю, — розповів Віталій Вязовцев.

Багато запитань до керівництва

Після демобілізації у військових багато запитань до керівництва. Чи можна було уникнути котлів, зменшити кількість утрат. І чому на високих посадах досі не загартовані боями офіцери?

"В терміналах аеропорту було угрупування не більше 70 людей. Ця невеличка кількість тримала термінали. Супротивник постійно кидав людей. Дуже величезні втрати. Мені здається, що треба ставити на наших керманичів у Генштабі в бригадах, дивізіях і т.д. більш молодих, досвідчених в бою офіцерів", — вважає Зайцев.

Військові налаштовані повернутись до мирного життя

Усі троє військових налаштовані повернутись до мирного життя. Та в разі потреби:

"Чешуться руки. Вже хочеться засісти в бібліотеку, поїхати в якийсь архів, потім влітку поїхати в якусь археологічну експедицію. І звичайно, хочеться попрацювати на екскурсіях. Я себе бачу далі як науковець. Хоча, коли демобілізувався, командир роти сказав, через півроку мають призивати назад. Тому, півроку відпочинку і назад", — сказав демобілізований В'ячеслав Зайцев.

А ще готові підставити братерське плече тим, кому до життя без свисту куль повертатись значно складніше. Ну а щоб впевнитись, що усі ветерани АТО після повернення додому будуть захищені, військові оголошують нову мобілізацію. Цього разу мирну – у органи влади.