Кубинська революція – має початок та немає кінця
Є у революції початок, немає в революції кінця. В цій короткій фразі – вся суть революційних перетворень острова Свободи, які почалися в далекому 1953 році і тривають до сьогодні.
Куба – унікальний приклад держави, де переміг соціалізм і продовжує перемагати і досі. Щоправда, кубинці дедалі більше тяжіють вже не до соціалізму, а до капіталізму в його чистому вигляді.
Організатором, двигуном і натхненником революції, яка перетворила сировинний придаток США на острів свободи став Фідель Кастро. Молодому адвокату, як і десяткам тисяч його співвітчизників, страшенно не подобався диктатор Фульхенсіо Батіста, який прийшов до влади в результаті військового перевороту у 1952 році. Вичерпавши усі мирні засоби боротьби з владою, Кастро разом з друзями вирішили цю владу скинути з допомогою зброї.
Вранці 26 липня 1953 року загін зі 165 повстанців на чолі з Фіделем Кастро атакував укріплені військові казарми Монкада в місті Сантьяго. Революціонери хотіли захопити склади зі зброєю, підняти народ на визвольне повстання та скинути Батісту. Але погано навчених повстанців розбили регулярні сили. А Кастро загримів до в’язниці, звідки, через 2 роки вийшов і одразу вирушив до Мексики – планувати нове повстання.
25 листопада 1956 року група повстанців, яка налічувала 82 особи, на переобладнаній яхті Гранма відплила до Куби, щоб розпочати повстання проти Батісти. Та через поломку корабель приплив на 2 дні пізніше від запланованого терміну, а більш ніж половину повстанців перестріляли урядові загони. Братам Кастро та Че Геварі з невеликою групою вдалося втекти та заховатися в горах. Але революціонери свято вірили – їхнє діло праве, і вони переможуть.
1959 рік став переможним для Кубинської революції – Кастро разом з іншими революціонерами на танках в’їхав у Гавану. Режим Батісти було повалено, кубинці вітали нову владу. За дуже короткий час Фідель офіційного оголосив – революція соціалістична, і нехай капіталісти начуваюся.
За дуже короткий час Куба зі своїми соціалістичними перетвореннями стала справжньою проблемою для США. Адже Фідель націоналізував усі підприємства, що належали американцям. Проблему загострила і карибська криза, коли у 1962 році через розміщення радянських ракет на острові свободи світ опинився на межі ядерної війни. Тому Фіделя намагалися вбити більше 630 разів, і жоден із замахів не був успішним.
Революція, без сумніву, принесла чимало переваг кубинцям, які нарешті отримали доступ до безкоштовної освіти та високоякісного медичного обслуговування.
Революційні реформи тривають на острові свободи і зараз. Щоправда це вже – ліберальна революція, але - із старим добрим соціалістичним ухилом.