Стрічка отримала непогані відгуки, та зібравши чимало грошей, виправдала усі сподівання продюсерів. Творці фільму бездоганно вгадали і з датою виходу, адже якраз у 92-му професійну кар’єру завершив той, хто уже довів, що “білі” не лише вміють стрибати, але й здатні стати символом цілої епохи у найсильнішій баскетбольній Лізі світу.

Дебют в NBA

Дебют Ларі Бьорда в NBA у 1979 році спричинив справжній фурор. Дебелий білий юнак, на перший погляд, здавалося, не здатен навіть втримати м’яча в руках, та після завершення сезону фахівці ніяк не могли повірити, що він - “білий”.

Бьорд дійсно не народився баскетболістом, але він ним став. Виснажливі тренування у залі та на майданчику дозволили Бьорду стати в один ряд і найвеличнішими баскетболістами в історії гри.

Тренування

Ларі, зазвичай, тренувався сам - без наставника та партнерів. Щоденне заняття Бьорда виглядало так - розминка, робота у тренажерному залі, а згодом він виходив на паркет. І не йшов звідти доки не влучав 100 триочкових кидків.

Саме бездоганна влучність стала візитівкою Ларі Бьорда. Найкращий універсальний гравець усіх часів міг влучити з позиції, з якої ніхто інший просто не додумався би кидати. А ще цей білий хлопчина кілька сезонів поспіль ставав найкращим у Бостоні не лише за набраними очками, але й за підбираннями, перехопленнями, передачами та зіграними хвилинами. В перший для себе сезон він отримав звання новачка року і це в той рік, коли на паркеті дебютував легендарний Меджик Джонсон.

Досягнення “великого Ларі”

Усі 13 років своєї кар’єри Бьорд провів у Бостоні, фани якого навіть попри блискучий сучасний склад досі згадують як грала їхня команда у часи “великого Ларі”. Саме Бьорд привів кельтів до чемпіонського титулу після того, як “Селтікс” не могли виграти його аж 16 років. Згодом він виграв ще два чемпіонські персні, а у 92-му зіграв за легендарну “Дрім Тім”, яка виграла Олімпійські ігри.

Завершення кар’єри

Завершити кар’єру Бьорду довелося у 36, коли більшість фахівців вважали, що він ще знаходиться у блискучій формі. Кажуть, справа у трудоголізмі баскетболіста. Виснажливі індивідуальні тренування мали рано чи пізно вилізти боком. Та це стало лише поштовхом для того, аби баскетбольний світ побачив Ларі у іншій іпостасі.

У 98-му він очолив “Індіану Пейсерс”, і під його керівництвом команда, яка до того часу не мала ані найменших успіхів, зуміла вийти у фінал конференції, де поступилася лише “Чикаго” під проводом Майкла Джордана. А через два роки “Пейсерс” взагалі вийшли до фіналу Ліги.

Технічно ідеальна гра Ларі Бьорда завжди буде прикладом для наслідування молодим гравцям. Його тренерські схеми входять до книжок і його успіхи вже увіковічені у Залі слави НБА. Після Ларі ніхто не скаже, що “білі” не вміють грати у баскетбол.