Макрону бракує конкретики
Мовиться про збереження суверенітету і територіальної цілісності України, а також пріоритет міжнародного права.
Читайте також Від першої до останньої "інавгурації": як Путін змінився за роки терору
Макрон підкреслив, що необхідно збільшувати допомогу Україні. Якщо росіяни зайдуть занадто далеко, європейці будуть змушені діяти, щоб зупинити їх. Водночас Макрон висловлює сподівання, що французам не доведеться йти на війну.
"Якщо ми хочемо миру, то маємо його захистити. Ось чому ми маємо озброюватися, ось чому ми маємо здійснювати заходи, пов'язані з довірою до нас і допомогою союзникам. Ось чому ми маємо сказати: "Якщо ви заходите занадто далеко і загрожуєте нашим інтересам та безпеці, ми не виключаємо того, що змушені будемо втрутитися", – сказав Макрон.
У цій заяві французького президента не вистачає конкретики. Її від нього очікували з першого дня, коли після саміту в Єлисейському палаці політик сказав, що не виключає присутності військ країн НАТО в Україні. Згодом Макрон був більш конкретний у цій заяві, коли в інтерв'ю The Economist підкреслив, що така присутність може бути обумовлена загрозами самому існуванню української держави, а також проханням з Києва застосувати європейські війська, щоб зупинити подальші просування в Україні.
Що означає "занадто далеко"?
Та в нинішніх коментарях Макрона годі й шукати відповіді на питання, за яких саме обставин країни Заходу будуть вважати за необхідне втручатися. Що означає "занадто далеко"? Де та червона лінія, коли у західних столицях вирішать, що подальші дії Росії загрожують самому існуванню російської державності? Як кваліфікується вся ця державність загалом?
Чи вважаємо ми спроби Росії сформувати у Києві маріонетковий уряд, який буде видавати себе за легітимний уряд саме української держави, знищенням державності або ж її продовженням у новому вигляді?
У Франції могли пригадати, що коли війська Гітлера примусили французьку армію до капітуляції, новий уряд на чолі з маршалом Петеном знайшов свою резиденцію у містечку Віши. Тоді навіть союзники Франції визнали цей уряд і встановили з ним дипломатичні взаємини. Був потрібний подальший розвиток подій, щоб від дипломатичних відносин з цим урядом відмовилися не тільки країни-союзники у Другій світовій війні, але і країни, які зберігали нейтралітет усі роки військового протистояння.
Зауважте Історія повторюється: чим Путіну вигідний обвал багатоповерхівки у Бєлгороді
Тоді виникає питання – на скільки можна вважати намагання створити таку саму маріонеткову державу з президентом-колабораціоністом, який не буде мати жодної народної легітимності, реальним продовженням української державності? Або ж країни Заходу вважатимуть, що будь-яка заміна влади у Києві внаслідок російського наступу є загрозою, яка примусить Захід втручатися? Де кордон територіальних надбань Росії, яка вже зараз на наших очах намагається розвивати наступ на Харківщині?
Всі ми розуміємо, що лише 4 регіонами України й Кримом апетити Владіміра Путіна не закінчаться. Путін хоче приєднати до Росії весь Схід і Південь України з бажанням створити на всій іншій території маріонетковий уряд, який буде готовий створити модель союзницької держави з Росією та Білоруссю.
Саме такими були політичні плани Путіна у лютому 2022 року. Наразі ми не бачимо жодних ознак, що ці політичні плани змінилися.
Ба більше, Путін щиро впевнений, що час є його найбільшим союзником у намаганні втілити в життя плани з ліквідації сусідньої держави й повернення Росії на кордони СРСР 1991 року. А це саме те, що серйозно загрожує європейській безпеці та нормам міжнародного права.
Цікаво Дві актуальні цілі росіян на Харківщині
Після заяв Макрона хотілося б заявити, де та червона лінія, після якої Захід усвідомить, що зовсім не постачання озброєння і дипломатичні заяви можуть врятувати український суверенітет упродовж наступних років війни. Лише безпосередня участь Заходу може створити теоретичні шанси для того, щоб зупинити російську агресію проти України та інших колишніх радянських республік.
Очевидно, що Макрон наразі сам не визначився з точними відповідями на ці питання.