18 червня 1936 року Макс зробив те, що зараз би назвали найбільш вдалим піар-ходом для будь-якої політичної кампанії, - тоді ця сила носила назву "нацистська Німеччина Гітлера". На стадіоні "Янкі" на очах у 60 тисяч американців "Зігфрід" побив самого Джо Луїса, на 9 років молодшого Джо Луїса, коричневого бомбардувальника, який нікому до цього не програвав, Джо Луїса, який досі залишається найкращим на рівні із Мухамедом Алі. До бою вся американська преса називала цей поєдинок "стратою німця", усе вийшло навпаки. Після нокауту у 12 раунді Джо скаже своєму сину - “В мене таке відчуття, що я зрадив Батьківщину”.
І воно дійсно було так - перемога Шмелінга стала для нацистів невідпорним аргументом своєї пропаганди - "їхня раса дійсно іншого ґатунку". Шмелінга до себе на прийом запрошує Фюререр і називає взірцем арійця, виходить фільм "Перемога Макса Шмелінга - німецька перемога". Геббельс просто в екстазі - його пропаганда отримала людину, яка побила американців на їхній ж території. Проте Макс вкотре відмовляється вступити у нацистську партію, покинути менеджера-єврея, відмовитись від жінки-чешки. Не хотів Шмелінг стати "гербом" Нацистів, але став.
Через два роки, 22 червня 1938, увесь світ знову завмре коло радіоприймачів - і ще 70 тисяч на стадіоні "янкі" затамують подих, адже втілення "нацизму" Шмелінг знову виходить у ринг - проти втілення "американської демократії" – Луїса.
“Двоє людей напівоголені на рингу в Америці мали вирішити долю всього людства на кулаках, потрібно було зупинити німецьку машину" - ось що скаже тренер Володимира Кличка Еммануель Стюард, згадуючи атмосферу перед боєм 38-го. В Штатах божевілля - преса обливає брудом Шмелінга, ходять чутки, що увесь свій гонорар Макс віддасть на виробництво гітлерівських танків.
Коли Шмелінг виходить на ринг у нього кидають мішок із сміттям, а при будь-якій появі на вулиці боксера зустрічають вигуками "Нацист". Макс впав від удару Луїса вже через 124 секунди після стартового гонгу – усе. Вся нацистська Німеччина його забула - Геббельс втратив обличчя пропаганди, а в газетах зникли будь-які згадки про "взірця арійця".
Після закінчення війни багатостраждальний Макс відкриє фірму - представництво Coca-Cola у рідному Гамбурзі. З кожним роком Шмелінг стає все менше нацистом.
Генрі Левін - єврей, який втік із нацистської Німеччини, - мільйонер із Лас-Вегаса відкриває велику таємницю - Шмелінг переховував його дітей у 38 році, ризикуючи своєю головою.
Дружина Джо Луїса - через багато років зізнається "коли нам не було на що купити хліб, нам допомагав Макс, пересилаючи гроші із Німеччині”.
Святкуючи своє 90-річчя Макс скаже: “Тут немає чого відзначати, ось коли стукне сотня...”, а сотні не стукнуло. В 2005 на 99 році життя Шмелінг покине цей світ,...покине його взірцем німця, але не нацистом.