1 
Про це повідомляє Університет Колорадо в Боулдері.
Дивіться також Астрономи знайшли загадкову чорну діру з раннього Всесвіту – її поведінку важко пояснити
Міжнародна група дослідників представила перші переконливі докази існування протопланети – великого зародка планети, який сформувався на зорі Сонячної системи, але не дожив до наших днів. За оцінками вчених, це тіло могло бути співставним за розмірами з Місяцем або навіть наближатися до Марса.
Єдиним свідком існування цього світу став рідкісний метеорит NWA 12774, який знайшли в пустелі Сахара. Він належить до надзвичайно рідкісного класу метеоритів – ангритів.
Зріз зразка NWA 12774. Зелений кристал олівіну – мінерал із високим вмістом магнію / Фото John Kashuba
Ангрити вважають одними з найдавніших вулканічних порід Сонячної системи. Вони сформувалися лише через кілька мільйонів років після народження Сонячної системи приблизно 4,56 мільярда років тому. Попри десятки тисяч знайдених на Землі метеоритів, науковці офіційно класифікували лише 68 ангритів із понад 80 тисяч відомих зразків.
Кондиціонери NORDIS стабільно працюють у будь-яку пору року – від літньої спеки до зимових морозів. А завдяки стриманій палітрі та ретельно продуманим деталям обладнання органічно вписується в будь-який інтер’єр.
Чому цей метеорит здивував учених?
Довгі роки дослідники припускали, що ангрити походять із відносно невеликих астероїдів. Причиною стала їхня незвична хімічна будова.
На відміну від Землі, Марса та інших кам'янистих планет, ангрити містять дуже мало діоксиду кремнію – одного з головних компонентів більшості відомих планет земного типу. Саме тому вчені вважали, що їхнім джерелом могли бути лише невеликі тіла радіусом менш як 200 кілометрів.
Однак аналіз NWA 12774 змінив цю картину. Команда під керівництвом дослідника Аарона Белла (Aaron Bell) виявила в метеориті кристали клінопіроксену – мінералу, який часто зустрічається в земній корі та мантії. Особливу увагу привернув надзвичайно високий вміст алюмінію в цих кристалах.
Рентгенівський знімок NWA 12774 / Фото Аарон Белл/Університет Колорадо в Боулдері
Саме така особливість вказує на формування породи під величезним тиском у надрах великого небесного тіла.
До речі, результати дослідження опублікував науковий журнал Earth and Planetary Science Letters.
Тиск, який не міг виникнути всередині астероїда
Дослідники реконструювали умови, за яких могла сформуватися порода. Результати виявилися несподіваними.
Щоб утворився знайдений алюмінієвий клінопіроксен, потрібен тиск щонайменше 17,5 кілобарів. Для порівняння, на дні Маріанської западини – найглибшої точки земних океанів – тиск становить приблизно 1 кілобар.
Такі екстремальні умови не могли існувати всередині маленького астероїда. Розрахунки показали, що материнське тіло ангритів мало радіус щонайменше 1000 кілометрів.
На цьому сюрпризи не закінчилися. Кристали в метеориті зберегли чіткі краї та тонкі хімічні структури. Якби вони формувалися глибоко в надрах великого світу, ці особливості давно зникли б під впливом високих температур і тривалих геологічних процесів.
Це означає, що кристали, найімовірніше, утворилися відносно близько до поверхні. А отже, сама протопланета мала бути ще більшою, ніж показували початкові оцінки.
За таким сценарієм її радіус міг перевищувати 1800 кілометрів. Для порівняння, радіус Місяця становить приблизно 1737 кілометрів, а Марса – близько 3300 кілометрів.
Новий погляд на ранню Сонячну систему
За словами Аарона Белла, саме такі знахідки дозволяють зазирнути в епоху, коли Сонячна система лише починала формуватися і в ній існували світи, які згодом повністю зникли.
Неймовірно усвідомлювати, що колись існував світ таких розмірів. Ми знаємо про нього лише тому, що кілька його уламків випадково впали на Землю. Ці метеорити зберегли свідчення зовсім іншого шляху розвитку ранніх планет,
– зазначив науковець.
Науковці також звернули увагу на ще одну важливу деталь. Матеріали, з яких складалася ця протопланета, суттєво відрізняються від речовини, що сформувала Землю та Марс.
Матеріали, з яких сформувалося батьківське тіло ангритів, принципово відрізняються від складників Землі та Марса. Це свідчить про окремий і незалежний шлях еволюції планет на ранніх етапах історії Сонячної системи,
– пояснив Белл.
Поки що вчені не знають, що саме сталося з цим світом. Найімовірніше, його зруйнувало масштабне космічне зіткнення в перші десятки мільйонів років існування Сонячної системи. Після катастрофи уламки могли стати частиною інших планет і астероїдів, а окремі фрагменти через мільярди років опинилися на Землі у вигляді метеоритів.
Дослідники вважають, що це відкриття може бути лише початком. У музейних колекціях та наукових сховищах зберігаються тисячі недостатньо вивчених метеоритів, які потенційно можуть містити сліди інших давно зниклих протопланет. Якщо це підтвердиться, історія формування Сонячної системи може виявитися значно складнішою та різноманітнішою, ніж вважали досі.