Ми й далі намагаємося рятувати життя. Ви з нами?

Джерело:

Реінкарнація. Наче нове життя, але й пам'ять про минулі досягнення та страждання не полишають. 14-та механізована бригада сухопутних військ України народилась зовсім недавно – 1-ого грудня минулого року. Та точніше сказати переродилась, з 51-ої.

51-а гвардійська ордена Леніна, двічі Червонопрапорна, нагороджена орденами Суворова та Кутузова бригада свого часу брала участь в боях на Курській дузі та за Сталінград. Це лишилося історією, взимку бригаду розформували. Нова 14-та почала життя з чистого аркуша, без нагород та регалій. В складі як офіцери минулого складу, так і чимало нових мобілізованих, зокрема новий командир.

Та пам'ять минулого життя і власне загибелі лишилися. 51-а бригада пройшла чи не всі жахи АТО, зокрема запеклі бої за міста Луганської та Донецької областей. Та найбільші втрати були у так званих котлах, яких на долю 51-ої випало забагато. Перший так званий Південний (Ізваринський) котел – на кордоні із Росією. Коли на підрозділи, що боронили там українську землю снаряди Граду сипали рясним потоком, а підкріплення все не йшло і не йшло.

А скільки техніки та особового складу навіки лишилися на стратегічній висоті Саур-Могила. На пагорбі мабуть не лишилося квадратного метру куди б не влучав ворожий снаряд. Але командування ставило задачу – тримати висоту будь за що. А потім ще довго не наважувалось зізнатися, що українські сили лишили об’єкт, щоправда зі страшними втратами. Й нарешті Іловайськ і знову втрати.

Після того командування прийняло рішення ліквідувати колись найчисельнішу бригаду України. Надто великими були втрати та плітки, якими вони обросли – про полон, дезертирство й зраду командувачів з генштабу, що до цього призвела.

З новою назвою, новим командиром та з доданими новими мобілізованими підрозділ почав нове життя. Поки що в них була коротка задача тримати позиції на Маріупольському напрямку, там пробули кілька місяців. Зараз бригада тримає десятки кілометрів вздовж Донецька. Перша лінія, критична близькість до ворога, іноді до 300 метрів від позицій бойовиків.

Підрозділи зайняли позиції своїх попередників та одразу почали облаштовувати нові додаткові. Попереду чимало роботи з облаштування. Й все під пильною увагою ворога, той новеньких не щадить. Вже після оголошення чергового режиму тиші, у вересні, сюди продовжували летіти міни. Та й останніми днями, коли на переважній відстані лінії зіткнення зберігається мир, сюди продовжують цілити снайпери, а то й кулеметники.

Хлопці лише всміхаються. Так, вони новенькі, але пам'ять та історія їхньої колишньої 51ої бригади з ними. А також і ті її офіцери, що вижили та продовжили службу вже у новосформованому підрозділі. Разом вони обіцяють не просто тримати ввірену лінію оборони, але й при можливості чи необхідності писати нову героїчну історію молодої 14-ої механізованої бригади.

Чому я написала саме про реінкарнацію, зокрема й тому, що спадщина від потрощеної 51-ої бригади лишилася не такою й великою. Міноборони зробило певний вклад – нові танки, трохи сучасних приладів. Але чи багато з вас живуть державними пільгами чи виплатами наприклад за новонародженого? Зараз бригада потребує тепловізорів та приладів нічного бачення принаймні для 1-го батальйону, що стоїть на самому передку. Ворог тут постійно намагається зробити так звану розвідку боєм. Нещодавно під час запеклого бою, коли були поранені серед особового складу, куля ворога пробила один з тепловізорів, замінити його нічим. Новий підрозділ ще не встиг обрости волонтерами та меценатами. Такими можете стати ви і допомогти солдатам писати новітню історію збройних сил України.

Зараз максимально швидко треба купити хоча б один тепловізор Pulsar HD 50S (ціна 66 500 гривень) і прилад нічного бачення NV/G-16M (ціна 36 000 гривень). Ворожі ДРГ підходять дуже близько, темніє рано, а хлопці сліпі мов кошенята. Сума 102 500 гривень – це, не більше не менше, ціна життів всіх воїнів 1-го батальйону 14-ої механізованої бригади.