Наталія Кадя

Ми – в'язні наших звичок. Ми – це те, що звикли думати і робити. Не більше і не менше.

Часом не так важливо скільки ми живемо, важливо – скільки життя в наших роках.

Мозок дуже любить визначеність, правила і режим. Коли все чітко, визначено й зрозуміло, мозок не перенавантажується здогадками і гіпотезами.

Ціль, яка віддалена в часі і не направлена на виживання і безпеку, сприймається мозком як щось розмите.

Життя занадто коротке, щоб бути нещасним 5 днів на тиждень в обмін на 2 дні свободи і радощів. Я можу це змінити.

Яким би далі не був світ, нашою важливою перевагою в усьому штучному, алгоритмізованому, цифровому, залишатиметься наша людяність.

Ми здатні збагнути лише те, що є у наших головах, про що думаємо й у що віримо. Інше мозок відкидає.

Не робіть для інших того, чого не хочеться чи на що не маєте ресурсу.

Рік показав, що найцінніші речі – це зовсім не речі, що часом керувати не можна, можна управляти собою в рамках часу, що найдорожче – любов, дружбу, стосунки – не купиш за гроші, а ті стосунки, що за гроші чи через вигоду – дешева підробка, яка не вартує нічого.

Рухатись вперед із своїх бажань, а не із бажання відповідати очікуванням чи уявленням інших. Якщо ваші бажання зумовлені очікуваннями інших – вони не ваші.

Коли сильно переймаєтесь тим, щоб сподобатись усім, подумайте про те, чи подобаються усі вам? Точно ні.

Перед будь-яким навчанням необхідно позбавитися хронічного стресу, а ось помірний стрес корисний для навчання. Розберемося?