Скарби-привиди: 5 найвеличніших артефактів в історії, які безслідно розчинилися у війнах

І до сьогодні відчайдушні мисливці за старожитностями продовжують шукати ті втрачені реліквії, сподіваючись на диво серед пилу архівів та попелу руїн. 24 Канал розповість трохи докладніше про 5 видатних та втрачених шедеврів, чию історичну та матеріальну вартість складно виміряти й мільярдами доларів.

Куди зникли найбажаніші реліквії Другої світової війни?

Друга світова війна стала найбільшою катастрофою для світової культурної спадщини, перетворивши Європу та Азію на гігантську арену небаченого досі мародерства. Однією з найвідоміших втрат тієї епохи у сфері мистецтва, безперечно, є "Портрет юнака" пензля Рафаеля Санті. Цей безцінний шедевр епохи Відродження, створений на початку XVI століття, був перлиною колекції князів Чорторийських у Кракові. У 1939 році, одразу після окупації Польщі, нацисти конфіскували картину, плануючи виставити її в омріяному Гітлером "Музеї фюрера" у Лінці. Наприкінці війни, рятуючись від наступу союзників, генерал-губернатор Ганс Франк, ймовірно, вивіз полотно до Баварії. У травні 1945 року Франка заарештували американські військові, але картини серед його речей вже не було, та не знайшли її й досі.

На іншому кінці світу, в Японії, розгорнулася не менш драматична історія зникнення меча Хондзьо Масамуне. Викуваний у XIII столітті легендарним майстром Горо Нюдо Масамуне, цей клинок вважався вершиною ковальського мистецтва і символом абсолютної влади сьогунату Токугава. Меч передавали з покоління у покоління як найбільшу святиню, що уособлює саму душу самурая. У січні 1946 року, підкоряючись наказу американської окупаційної влади про здачу всієї зброї, аристократ Токугава Іємаса передав клинок до поліцейського відділку у Токіо. Звідти його забрав чоловік, який назвався сержантом американської армії Колді Бімором (імовірно, це спотворене японцями англійське ім'я) – і з того зимового дня ідеальне сталеве лезо меча більше ніхто не бачив.

Цікава добірка втрачених скарбів людської цивілізації: дивіться відео SomeGuyWhoKnowsStuff

Третьою непоправною втратою того часу стали останки синантропа (Пекінської людини) – скам'янілості Homo erectus pekinensis, вік яких оцінювали у пів мільйона років. Знайдені у 1920-х роках поблизу Пекіна, ці кістки перевернули уявлення науки про еволюцію людини. У листопаді 1941 року, рятуючи безцінний архів від наступу японської армії, науковці спакували останки у дві дерев'яні скрині та передали морським піхотинцям США для евакуації. Скрині мали доставити до порту Ціньхуандао, а звідти – до Америки. Проте дорогою конвой перехопили японські війська – і колиска людства, дбайливо загорнута у папір, просто розчинилася у тумані війни, залишивши науковцям лише гіпсові зліпки.

Які таємниці ховають імперії, що розпалися у полум'ї конфліктів?

Падіння великих імперій завжди супроводжує хаос, у якому зникають найвеличніші символи їхньої могутності. Яскравим прикладом є доля Імператорської печатки Китаю, вирізьбленої з легендарного цільного шматка нефриту у 221 році до нашої ери за наказом першого імператора Цінь Ши Хуан-ді. Ця печатка понад тисячу років була абсолютним символом "Мандату Неба" – легітимного права на владу. Вона переходила від династії до династії, переживаючи війни та повстання. Проте у X столітті, під час кривавої епохи П'яти династій і Десяти царств, коли розпалася могутня імперія Тан, слід цього артефакту загубився. За однією з версій, останній імператор династії Пізня Тан згорів разом із печаткою у своєму палаці під час облоги, за іншою – її викрали кочівники. Відтоді жодна з наступних китайських династій так і не змогла знайти оригінал.

А найдавнішою і, мабуть, найсакральнішою втратою в історії людства є Золота Менора Другого Храму. Цей масивний семисвічник із чистого золота був головною святинею єврейського народу. У 70 році під час Першої Юдейської війни римські легіони під командуванням майбутнього імператора Тита захопили Єрусалим, зруйнували Храм і вивезли Менору до Риму (цей момент досі викарбуваний на знаменитій Арці Тита). Святиню тримали у римському Храмі Миру майже 400 років. Але у 455 році Рим упав під нищівним ударом вандалів, які розграбували місто і вивезли Менору до своїх земель на території сучасного Тунісу. У 534 році візантійський полководець Велізарій розгромив вандалів і тріумфально доставив золотий семисвічник до Константинополя, а імператор Юстиніан наказав повернути Менору до християнських церков Єрусалима. Та, на жаль, після цього її слід зник.