Зашморг на шию Путіна затягується: як українські дрони рознесли чергову брехню Кремля

Але реальність говорить сама за себе: за ніч углиб Росії летять сотні безпілотників, а Новокуйбишевський НПЗ у Самарській області спалахує відразу в одинадцяти осередках. Прилітає точно по ключових установках переробки, і ніяка ППО ворога не рятує. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Україна чітко демонструє: побажання партнерів – це чудово, але в нас іде війна на виживання. У нас є власна далекобійна зброя, і куди хочемо, туди її й пуляємо. Жодних компромісів за рахунок нашої безпеки не буде.

Київ дуже грамотно вибудував публічну дипломатичну рамку. Ми показали всьому світові, що готові не бити по енергетиці, якщо ворог припинить свої атаки. Росіяни відмовилися? Отже, тепер у кожній такій пожежі винні виключно вони. Ми ламаємо спроби Кремля удавати з себе жертву, а кожен наш дипломатичний крок закінчується дуже болючим ударом по російському кумполу.

Американський нафтогаз проти кремлівського дизеля

Історія з танкерами, які везуть російський дизель до США, остаточно перетворилася на показовий фарс. Дональд Трамп уже й сам забув про цю ідею, адже вона не дала жодного політичного ефекту: ціни на пальне в Америці не впали. Зате на сполох моментально забили гіганти американського нафтогазового сектору.

Корпорації США напружили конгресменів від обох партій із гранично жорстким сигналом: "Цю корову доїти будемо тільки ми". Жодного токсичного російського палива на свою територію вони пускати не збираються. Коли ця афера починалася, дехто рахував міфічні мільярди для Москви. Я відразу казав: зачекайте, подивимося, кому вони взагалі зможуть це втюхати.

Жоден притомний бізнес у США не ризикуватиме заради копійчаної вигоди. На юристів і захист від звинувачень у порушенні санкцій доведеться витратити набагато більше, ніж зекономиш на знижках Кремля. Трамп не змусить приватні компанії купувати російське, адже після завершення його каденції цим фірмам доведеться важко розплачуватися. Тому цим танкерам одна дорога: плисти до Бразилії або взагалі в кредит віддавати все Кубі.

Балтійський блеф Путіна та уроки Чорного моря

Путін знову взявся за шантаж, погрожуючи влаштувати в Балтійському морі ситуацію на зразок Ормузької протоки, якщо йому перекриють судноплавство. Це чиста істерика й надування щік. У Кремлі чудово розуміють: блокування Балтики стане для них смертельним вироком, який остаточно доб'є торгівлю.

Реальних сил воювати на Балтиці в Росії немає. Їхній флот абсолютно нікчемний порівняно із сукупною міццю флотів Польщі, Швеції, Фінляндії, Данії та Норвегії. До того ж аналогія з Ормузькою протокою сміховинна, адже там блокаду запроваджували саме проти іранського режиму, щоб він швидше загнувся. Чим лякає Путін? Стріляниною в повітря?

Балтика залишається останньою нафтовою артерією агресора. У Чорному та Азовському морях ми вже зрізали їм понад тридцять відсотків торговельного обороту. Якщо європейці виявлять характер і почнуть хоча б затримувати тіньові танкери на тридцять днів для перевірок коштом судновласника, уся ця схема розвалиться. Але поки що європейська реакція викликає лише іронію.

У територіальних водах Болгарії, члена НАТО, регулярно трапляються інциденти з суднами, а вони разом із Туреччиною створюють чергову безглузду комісію. Складається враження, що в Європі існує окремий прайс на вміння похмурити брови та висловити стурбованість. Якщо вони так тремтять за екологію, номери Києва їм відомі: наші морські дрони можуть топити суто порожні російські танкери в повній відповідності до їхнього зеленого курсу.

Телефонний тероризм і дипломатичний зашморг

Паралельно Кремль розгортає виставу з імітації переговорів. Пєсков заявляє про готовність Путіна говорити з європейськими лідерами. Це розраховано на любителів дипломатичного сексу по телефону, коли тобі просто методично виносять мозок. Мета Москви – розколоти єдність Заходу, посіяти недовіру між країнами та проштовхнути ліквідацію військової інфраструктури НАТО до кордонів 1997 року.

Путіна в КДБ вчили професійно маніпулювати, знаходити вразливості й затягувати час заради продовження війни. Саме з цими тезами Лавров летів до США, натягнувши джинси замість костюма.

Москва прагне нав'язати обмеження для українського ВПК і заборонити нам виготовляти ракети. Але тут їм світить виключно дуля з маком: ніхто у світі не змусить українців зупинити власний оборонпром.

Кремль наївно сподівається відновити торгівлю без виведення військ і повернути західні нафтові компанії на Сахалін. Проте позиція Вашингтона залізобетонна: спочатку зупинка війни по лінії фронту, а потім усе інше. Зашморг на шиї Москви затягується, і послабити його не допоможуть жодні погрози.