Огляд подій війни на фронті та в тилу за останню добу станом на 16 жовтня – аналіз телеведучого 24 Каналу Андрія Штангрета.

Головні теми випуску:

  • тиск Трампа на Україну через удари по російських НПЗ і варіанти розв'язання проблеми;
  • підтримка європейських союзників;
  • детальний аналіз подій на основних напрямках на фронті.

Текстова версія огляду "Карти бойових дій" від Андрія Штангрета – на 24 Каналі.

Українські удари по російських НПЗ стали головною проблемою Трампа. Принаймні він сам зараз так це подає, оголосивши не Путіна, а Зеленського головним противником миру. Що, безумовно, не відповідає дійсності.

Очевидно, що Трамп нервує не просто так. Наші дрони і ракети створюють для них величезну кількість проблем. Вже понад 51% потужностей переробки російської нафти зараз уражені нашими дронами. Відповідно, усе це не може використовувати Російська Федерація. І сам факт того, що Трамп благає нас не робити цього, є свідченням, що для Росії це справді дуже болючі удари.

Саме тому Україна не може відмовитись від цих ударів. Просто так. Розуміючи це, американські сенатори-республіканці Роджер Вікер і Кевін Крамер запропонували Україні тимчасово призупинити удари по російських енергетичних об'єктах. В обмін на це США могли б розширити зону покриття української супутникової мережі Starlink приблизно на 300 кілометрів вглиб території Росії.

За даними Wall Street Journal, пропозиція пролунала минулої п'ятниці під час візиту сенаторів до Києва. Така угода допомогла б Україні нейтралізувати російські ракетні пускові установки, щоб послабити російські удари.

Нам повідомили, що Зеленський заявив, що погодився з цією пропозицією і зобов'язується утриматися від бомбардувань енергетичних об’єктів у Росії протягом ста днів у рамках такої угоди, — пишуть журналісти Wall Street Journal.

На жаль, поки що це лише заява в медіа. Ніяких підтверджень поки що немає. Але ця угода звучить як хороша альтернатива: Сполучені Штати отримали б те, що хочуть, — щоб ми не били по російських НПЗ, — а для нас було б розширення роботи Starlink на 300 кілометрів вглиб.

Ця відстань охоплює всі прикордонні регіони Російської Федерації, звідки росіяни здійснюють пуски балістичних ракет по наших містах. І це те, про що раніше говорив Зеленський: дайте нам можливість використовувати Starlink, ми будемо шукати в режимі реального часу ці пускові установки і знищувати їх. Якщо ми не можемо збивати балістичні ракети в повітрі, то не дамо росіянам взагалі можливості їх запускати.

Президент Зеленський звертається до справжніх союзників – дивіться відео:

Це звучить логічно. Причому 100 днів – не настільки багато, щоб росіяни встигли серйозно відремонтувати й відбудувати пошкоджені об’єкти на своїх нафтоперероблювальних заводах. Але цього часу достатньо, щоб вони, можливо, вигадали додатковий захист, обшили об'єкти сітками чи іншими конструкціями. Якщо ж угоди досягнуть і ми зможемо залітати на 300 кілометрів углиб Російської Федерації, наші бійці можуть відпрацювати дуже ефективно.

Ця глибина — це російська логістика, логістичні центри, місця розташування російських військ. Тобто спектр роботи наших сил оборони України буде дуже широкий. І зараз є цілковита логіка навіть утриматися від дуже глибоких ударів по території Російської Федерації на тисячу чи півтори тисячі кілометрів, а просто вибивати все, що в зоні досяжності: у Брянській області, Курській області, в районі Бєлгорода, а також на тимчасово окупованій території Криму.

Усе це потрібно намагатися максимально зачищати від російської присутності й того, що працює на їхню боєздатність та забезпечення підрозділів. Це матиме вплив і на ситуацію на лінії українського фронту.

Ця ділянка залишається надзвичайно важкою для Сил оборони. За останні дні, зокрема і за минулу добу, кількість бойових зіткнень зросла фактично удвічі.

За даними Генштабу, противник здійснив 60 атак на Покровському напрямку. Окупанти намагалися просунутися у районах населених пунктів Дорожнє, Молодецьке та в бік Торецького, Павлівки, Вільного, Кучерового Яру, Ганнівки, Світлого, Красноподілля, Сергіївки, Муравки, Добропілля. Географія надзвичайно широка.

На сході суттєво зросла кількість російських атак за добу. Росіяни активно пробують штурмувати. Покровський напрямок вкрай складний, але й втрати ворога великі.

Географія боїв надзвичайно широка. Цілі російських загарбників зрозумілі: вони намагаються обійти Добропілля з флангів, тиснути з південного сходу, з південного заходу, десь заходити по західному напрямку вглиб. Інфільтраційні групи — це серйозна проблема для наших сил.

Дуже велику роль відіграватимуть погодні умови. Осінь у розпалі, і є всі підстави говорити, що просуватися цим піхотним та інфільтраційним групам Російської Федерації буде набагато важче. Причина проста — багнюка, яка налипає до взуття. Дуже важко рухатися, навіть пройти 2 – 3 кілометри зараз непросто.

Але є нюанс: коли густий туман, особливо вранці або в сутінках, це допомагає ворогу залишатися непоміченим або принаймні дуже ускладнює роботу наших розвідувальних безпілотників. Не в усі погодні умови дрони літають. Тому ворог може користуватися цим і під час густого туману просуватися далі, проходити лісосмугами, рухатися вперед.

Скріншот карти DeepState

З іншого боку, погода дає нам можливість проводити логістику, непомітно забезпечувати наших бійців озброєнням, боєприпасами, харчами, а також проводити ротації. Тобто погодні умови працюють у дві сторони — і тут є свої плюси та мінуси. Подивимося, чи вплине це сильно на окремі ділянки, на просування ворожої армії та на рух піхоти.

Техніка вже давно майже не застосовується. Якщо багнюка сильна, навіть гусенична техніка може мати проблеми. Але вона зараз довго не живе, і росіяни, якщо її тримають, то десь глибоко за лінією бойового зіткнення, де вони сподіваються, що наші безпілотники не долетять.

Присутність російської армії у самій Костянтинівці залишається достатньо великою. За даними Генштабу, зафіксовано 27 атак.

Загарбники вели наступальні дії в районах Костянтинівки, Довгої Балки, у бік Розкішного, Миколаївпілля та Райського. Фактично ми бачимо, що основна зона бойових дій — це населені пункти на захід від Костянтинівки. Це фланги, які ворог активно прощупує, шукає слабкі місця та намагається рухатися вперед.

Поки що ситуація така, що саме в межах цих населених пунктів росіян зупиняють і не дають можливості безпроблемно просуватися. Збільшення кількості атак прямо пропорційно впливає на збільшення втрат окупантів.

Але не варто думати, що це якось впливає на рішення в Кремлі. За всі роки війни вже зрозуміло, що Путін з втратами не рахується. Йому байдуже, хоч росіяни втрачають тепер 43 тисячі своїх солдатів на місяць.

Поки що ми бачимо, що Путін, не маючи успіху на фронті й не маючи ніякого політичного успіху, не може похвалитися глобальними здобутками. Угоду з Трампом і зменшення санкцій, можливо, можна назвати певним успіхом для нього, але це не глобальні досягнення і не настільки колосальні гроші, щоб говорити про катастрофічні наслідки.

Оборона Костянтинівки триває / Фото – 24 ОМБР

Тут радше йдеться про негативні тенденції для нас: Сполучені Штати більше схиляються на бік Російської Федерації. Це ми спостерігаємо останній рік, а можливо, і півтора. Учора про це говорила Кая Каллас перед самітом у Брюсселі.

Вона сказала, що за цей час, за ці півтора року, з моменту, коли США припинили давати нам будь-яке озброєння, а все воно закуповується за європейські гроші за програмою PURL, європейці були разом з Україною, допомагали і виділяли кошти, коли це було необхідно.

Тут множаться "сірі зони", вони позначені навіть на мапі Deep State, — це фактично інфільтраційні групи або ділянки, де були зафіксовані росіяни.

Група, яка проникла поблизу опорного пункту в районі Никонорівки, була оперативно відпрацьована нашими бійцями з морської піхоти FPV-дронами, і в результаті її було знищено. Однак сам факт такої вилазки свідчить, що противник може й надалі промацувати цю ділянку на предмет слабких місць в обороні та шукати можливості для повторного проникнення. Тому північно-східний і східний фланг Никонорівки потрібно тримати під особливою увагою, не дозволяючи ворогу закріплюватися в лісосмугах, накопичувати піхоту або поступово розширювати сіру зону.

Скріншот карти DeepState

Східніше від Никонорівки цей фланг уже вдалося стабілізувати, і зараз важливо не допустити повторного проникнення, яке могло б знову створити зону невизначеності та ускладнити утримання прилеглих позицій. Це дуже важливий відтинок, тому що до Слов'янська веде фактично пряма дорога, і зараз треба утримувати росіян тут.

Що стосується Слов'янська, то без особливих змін. За даними Генерального штабу ЗСУ, на цьому напрямку противник здійснив дві атаки в бік Оріховатки та Миколаївпілля. Район Олександрівки залишається місцем достатньо активних бойових дій, але окремі групи так само намагаються просочуватися в бік Оріховатки.

Лиманський відтинок: операція "Вівальді", точніше – її четвертий етап, завершилася, і наші Збройні сили України мають значні успіхи, бо велика територія деокупована від російського загарбника. Водночас дії наших сил там продовжуються.

Тому варто очікувати інформації від Третього армійського корпусу й верифікованих даних. Є дуже багато інформації, але з міркувань безпеки та інформаційної тиші ми це зараз не обговорюємо і не показуємо. Коли прийде час, наші бійці самі про все розкажуть і все покажуть самі.

Ворог продовжує роїтися по місту, намагаючись поступово затягувати нові групи та знову і знову знаходити можливості для проникнення до Куп'янська. Цього разу були зафіксовані ураження в районі пивзаводу та південніше від ліцею №6.

Противник продовжує шукати можливості закріпитися в міській забудові, використовуючи її для прихованого пересування та переховування. Виявляти такі групи вкрай складно, адже ворог намагається залягти, перечекати небезпеку і не видавати своєї присутності.

Скріншот карти DeepState

У щільній міській забудові подібні проникнення створюють додаткові труднощі, тому що росіяни можуть певний час залишатися непоміченими, і лише під час руху наші бійці можуть їх засікти, побачити й потім вражати ті місця, де вони засідають.

Найімовірніше, саме з напрямку Голубівки ці піхотні групи росіян намагаються добігати і заходити в місто, використовуючи погодні умови.

У районі Верхньої Терси вдалося локалізувати вороже проникнення на північній ділянці та в районі фермерської забудови. Імовірно, йдеться про "сіру зону", що на північ від населеного пункту.

Водночас ситуація на цьому відтинку залишається напруженою, оскільки "сіра зона" зберігається на схід від Верхньої Терси та північніше від населеного пункту Гірке. Саме на цих ділянках противник поки зберігає можливості для подальшого маневрування та спроб просочуватися далі вглиб, створюючи ще більшу зону проникнення.

"Сіра зона" — це там, де противник теоретично може бути, і немає остаточного закріплення ні з нашого, ні з їхнього боку. Це зона активних бойових дій, де незрозуміло, під чиїм контролем вона перебуває. Тому зараз усе частіше ми чуємо термін "зона проникнення" — це якраз ділянка, де потенційно може бути ворог або де його окремі групи були помічені нашими силами.

Що стосується повідомлень Генерального штабу, то на Гуляйпільському напрямку окупанти 20 разів атакували позиції наших військ. Ворог намагався просунутися в бік населених пунктів Різдвянка, Долинка, Гірке та Єгор'ївка.

Росіяни зберігають свою основну активність саме на цьому відтинку — Верхня Терса, Гірке — і знову намагаються просуватися вперед, але поки вдається стримувати всі ці атаки з боку противника.

Далі — Придніпровський напрямок. Про нього детально в ефірі Армія TV розповів Павло Дрогаль, речник 30-го корпусу морської піхоти.

Для напрямку загалом характерне масове застосування ударних БПЛА. Рекорд був у серпні: тоді окупанти запустили більш ніж 26 тисяч дронів. За вересень — понад 16 тисяч. І 90 – 93% цих дронів або знищують, або придушують. Це дуже хороший результат, відверто кажучи.

Бо якщо навіть брати не рекордні 26 тисяч, а середні 20 тисяч, то це означає, що 90% цих дронів наші бійці або збивають, або можуть придушити засобами РЕБ. Але якась частина все одно залишається, і саме цією частиною росіяни намагаються тероризувати цивільне населення та уражати цивільні об'єкти.

Є відео, де росіяни б'ють просто в балкони, намагаються залітати у вікна квартир у багатоквартирних будинках, переслідують автівки, б’ють по заправках і по парковках магазинів. Ситуація в Херсоні відверто важка, жити там дуже складно, бо загроза обстрілу там перманентна. До міста дістає все, що може діставати з лівого берега на правий.

Також росіяни маленькими групами на двох човнах намагалися висадитися на один з островів у дельті Дніпра. Це було досить неочікувано не стільки через сам факт спроби, скільки через те, як вони це робили — фактично відкрито, на очах. Але зараз непомітними бути майже неможливо. Є окремі випадки, коли можна користуватися лісосмугами, посадками, туманом і намагатися просочитися. Але з теперішніми можливостями камер і тепловізорів зробити це дуже важко.

Якщо говорити про Дніпро, особливо про переміщення на човнах, то там нічого не закриває, і з дрона видно абсолютно все. Островів достатньо багато, рельєф місцевості важкий, але росіяни все одно намагаються висаджуватися на ці острови, тримати їх під контролем і створювати присутність.

Вони, ймовірно, сподіваються, що це стане передумовою для спроб форсувати Дніпро. Логіки в цих діях не особливо багато: це дорога в один кінець, але шукати логіку в діях Кремля взагалі не варто.

Херсонщина для ворога — найважчий відтинок. І все це зумовлено місцевістю: дуже багато води, поодинокі острови, немає прикриття як такого, усе майже видно. На островах росіяни довго не живуть, але все одно не залишають своїх фантазій щодо форсування Дніпра, повторного захоплення Херсона, висадки на правий берег і так далі.

Їхні спроби постійно нівелюються, але тривають далі. Тобто нашим бійцям у будь-якому випадку треба бути готовими.

Огляд подій війни на фронті та в тилу за 16 жовтня – дивіться відео: