Врятувався від розстрілу дивом: як НКВС зламав головного гумориста України Остапа Вишню

Як письменник пережив табори й повернувся до сміху після пережитого – розкаже 24 Канал.

Як улюбленець читачів став "ворогом"?

У 1920-х роках Остап Вишня був одним із найпопулярніших українських письменників. Його фейлетони друкували газети, збірки виходили одна за одною, а короткі й дотепні "усмішки" впізнавали за самою манерою оповіді. Він писав про:

• побут,
• людські слабкості,
• суперечності свого часу мовою, близькою широкому читачеві.

Проте популярність не захистила його від репресій. Наприкінці 1933 року письменника заарештували. Слідчі приписали йому участь у "контрреволюційній" організації та підготовку вбивства партійного керівника Павла Постишева. В обвинувальному висновку від 23 лютого 1934 року рекомендували найвищу міру покарання – розстріл. Зрештою Вишня отримав десять років виправно-трудових таборів.

Що допомогло йому пережити табір?

Покарання письменник відбував в Ухтинсько-Печорському таборі. Замість редакцій, зустрічей із читачами й роботи над книжками – холод, виснажлива праця та хвороби. Історія його порятунку від розстрілу 1937 року збереглася в кількох версіях.

Український інститут національної пам'яті наводить розповідь про затримку етапування через кригу на Печорі: поки в'язня не могли доправити до місця призначення, начальника табору самого розстріляли, а наказ щодо Вишні загубився.

В інших переказах згадують тяжке запалення легень, яке ускладнило його переведення. Через брак документів точно відтворити всі обставини цього епізоду складно. Але загроза була частиною реальності Великого терору: старшого брата письменника, гумориста Василя Чечвянського, розстріляли в липні 1937 року.

Остап Вишня вижив. Проте попереду залишалися ще роки ув'язнення, які підірвали його здоров'я й забрали можливість бути поруч із родиною.

Чому влада знову дозволила йому смішити людей?

У 1943 році Остапа Вишню звільнили. За його повернення клопоталися українські письменники, зокрема Олександр Довженко. Водночас радянська влада розраховувала використати популярність гумориста у воєнній пропаганді – проти нацистів та українського підпілля.

Одним із перших творів після неволі стала "Зенітка", опублікована в лютому 1944 року. Письменник знову звертався до масового читача, але тепер за його сміхом стояв досвід людини, яку та сама держава роками тримала за колючим дротом. Згодом з'явилася й збірка пропагандистських памфлетів "Самостійна дірка". Звільнення не означало негайного виправдання.

Реабілітували Остапа Вишню лише 1955 року, незадовго до його смерті у вересні 1956-го. Він повернувся до літератури й залишив твори, які читають досі. Та біографія автора "усмішок" нагадує, скільки болю може залишатися поза сторінками: система спочатку позбавила його свободи, а потім знову потребувала його таланту – вже для власних цілей.