
Як геній із Харківщини розшифрував писемність майя / Колаж 24 Каналу
Юрій Кнорозов узявся читати тексти давніх майя, жодного разу не побувавши на їхній землі. Поки інші дослідники вивчали руїни серед джунглів, він працював із книжками та копіями рукописів у післявоєнному Ленінграді. Уродженець Харківщини запропонував рішення, яке змінило цілу наукову галузь.
Як він подолав недовіру авторитетів і до чого тут сіамська кішка Ася – розкаже 24 Канал.
Як дослідник із Харківщини взявся за "неможливе"?
За офіційними документами, Юрій Кнорозов народився 19 листопада 1922 року в Південному на Харківщині. Навчався на історичному факультеті Харківського університету, де зацікавився давніми системами письма. Згодом його захопила загадка майя.
Науковці вже розуміли їхній календар, але читання більшості написів залишалося недосяжним. Деякі дослідники навіть сумнівалися, що цю писемність узагалі можна розшифрувати. Кнорозов підійшов до завдання через порівняння знаків у рукописах.
Цікаво! Йому не потрібно було стояти біля піраміди, щоб помітити закономірність, яку інші відкидали.
Що він зрозумів раніше за опонентів?
Важливою підказкою стали записи іспанського єпископа XVI століття Дієго де Ланди. Його так звану абетку майя довго вважали ненадійною. Кнорозов побачив проблему інакше: знаки могли передавати склади, а не окремі літери.
Це відкривало шлях до читання слів. У 1952 році він опублікував статтю, яка стала переломною для дешифрування. Проте визнання не було миттєвим. Впливовий британський майяніст Ерік Томпсон різко заперечував його висновки.
Наукову суперечку загострювала холодна війна: відкриття дослідника із СРСР оцінювали ще й крізь політичну недовіру. Подальша робота підтвердила головну ідею Кнорозова. Він знайшов ключ до системи, хоча читання текстів потребувало ще десятиліть праці багатьох учених.
Навіщо він записав кішку співавторкою?
Поруч із серйозною наукою в біографії Кнорозова є історія, яка зробила його впізнаваним далеко за межами академічного світу. На найвідомішому портреті він тримає сіамську кішку Асю – таку ж зосереджену на вигляд, як і господар.
За словами майяніста Гаррі Кеттунена, який особисто спілкувався з ученим, Кнорозов справді вписав Асю співавторкою в рукопис. Однак популярна розповідь про її ім'я в численних статтях, імовірно, перебільшена.
Образ замкнутого дивака теж не пояснює всього його життя. Під час війни Кнорозов залишався на окупованій Харківщині, і ця обставина згодом стала приводом для підозр та перешкод у його академічній кар'єрі.
Коли він нарешті побачив міста майя?
До Гватемали Кнорозов дістався лише у 1990 році, ще до розпаду СРСР. Мексику відвідав у 1992-му – через сорок років після своєї проривної публікації. Він побачив Паленке, Бонампак та інші археологічні пам'ятки, написи яких досліджував на відстані.
Мексика відзначила його орденом Ацтекського орла – найвищою державною відзнакою країни для іноземців. Юрій Кнорозов помер у Петербурзі в 1999 році. Його відкриття пережило і політичні кордони, і наукові суперечки: знаки, які здавалися мовчазними малюнками, поступово почали повертати голос давній цивілізації.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі