"Арахамію потрібно усунути з делегації": відверте інтерв'ю дипломата Безсмертного про помилки на переговорах та перспективи миру

Переговори в Абу-Дабі можуть мати значно серйозніші наслідки для України, ніж здається на перший погляд. Повернення Володимира Мединського до російської делегації, неоднозначна роль американців та дії українських представників викликають дедалі більше запитань до переговорного процесу.

Історик, політик і дипломат Роман Безсмертний в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу жорстко розкритикував українську делегацію та пояснив, чому Давида Арахамію, на його думку, потрібно негайно усунути від переговорів. Також він оцінив справжні наміри Кремля, роль США, наслідки ударів по російських НПЗ та перспективи подальших домовленостей.

Чому Безсмертний закликав усунути Давида Арахамію з переговорної групи

Я думала, що зустріч в Абу-Дабі буде тривалою і сторони зможуть про багато що домовитися. Однак головною темою знову стали території, а про конкретний прогрес не повідомляли. Давид Арахамія заявив, що росіяни висували жорсткі вимоги, але водночас є хороший імпульс для пошуку рішення до Нового року. Чи поділяєте ви цей оптимізм? Чого реально можна очікувати?

Перше, що я зробив би на місці керівництва держави, – прибрав би Арахамію з переговорної групи. Поясню чому.

Кушнер, зокрема, добре знає, що таке Гарвардська школа переговорів. Що зробили Кушнер із Віткоффом? Вони застосували так званий інструмент "вийти на балкон", або "помріяти". І тут Арахамія "поплив".

Його змусили думати й говорити про те, як він бачить ситуацію "після того, як". І він почав мріяти. Тож те, про що завтра писатиме світова преса, здебільшого буде мріями Арахамії.

Усім рекомендую уважно подивитися на обличчя Сергія Кислиці. Він уже оцінює ці мрії, адже насправді ми не знаємо, чи буде цей обмін. Цифри, які обговорювалися, – це поки що мрії та бажання. Більша частина цього сюжету, який нам показали під час брифінгу, побудована на припущеннях про те, що буде після.

Нагадаємо, на переговорах в Абу-Дабі Україна та Росія обговорювали можливість масштабного обміну полоненими у форматі "1000 на 1000" або навіть "1500 на 1500". За словами Володимира Зеленського, американська делегація має передати напрацьовані пропозиції російській стороні під час візиту до Москви. Водночас остаточне рішення залежить від готовності Кремля погодитися на такий обмін.

Але до цього "після" ще треба дожити, усе це відстояти й подолати. Для цього потрібна аргументація. Тому, чесно кажучи, я вражений тим, наскільки Арахамія не розуміє, якою дорогою його сьогодні провели.

Не випадково я наполягав на тому, що треба припиняти цей колгосп. Залучення до переговорів людей, які абсолютно не розуміють, що таке використання ретритів, виходу на балкон чи мрій, лише заважає усвідомити, у якому стані перебуває переговорний процес.

Чому Віткофф і Кушнер так поспішають до Москви? Вони розуміють, що з боку Москви приїхали нулі, які не могли ухвалювати жодних рішень. Наслухавшись мрій Арахамії, Віткофф і Кушнер полетіли пропонувати Путіну частину цих мрій, які зараз нанизуватимуть на озвучений Трампом кістяк. І це стане черговим випробуванням для української делегації.

Напередодні ми почули сигнал від Трампа про те, що Україна матиме інші обриси. У відповідь президент України заявив, що ця делегація не має повноважень обговорювати територіальні питання. Але, як видно з інформації, що почала надходити, окремі мрійники вже встигли намріяти.

Ба більше, деякі видання написали, що під час переговорів сторони дотримувалися жорстких позицій, але за лаштунками вже обговорювали певні сценарії.

Цього в жодному разі не можна допускати. Коли делегація вирушає на переговори, їй передають директиви. Якщо учасник переговорного процесу виходить за межі цих директив, його треба негайно усувати від переговорів. Він просто не усвідомлює, що робить. Заглядати за обрій – дуже небезпечно.

Повна розмова з Безсмертним: дивитись відео

Навіщо Росія повернула Володимира Мединського до складу делегації

Стосовно Арахамії: Центр протидії корупції повідомив, що виконувач обов'язків генпрокурора вже тиждень не виконує рішення суду про відкриття справи щодо нього. Тобто на переговори їде людина, яка може опинитися під слідством. А чи маєте питання до складу російської делегації? Здавалося, що після залучення заступників міністра закордонних справ і представників Генштабу Москва налаштована серйозніше. Чи це лише видимість переговорів?

Тут треба розділяти українську команду, яка представляє суспільство, що навчається демократії, і тоталітарну систему. Тому зовнішні обриси, на жаль, не відповідають внутрішньому змісту.

Про російську, рашистську групу свідчить не те, хто до неї входить, а те, хто нею керує. Там не має значення, які титули мають ці люди. Жоден із цих заступників міністра закордонних справ чи заступників начальника Генштабу не уповноважений ухвалювати жодних рішень. Від імені делегації виступає лише одна людина – Мединський.

Ми спостерігаємо повернення Мединського в цю іпостась. Це означає, що Путін повертається до імітації переговорного процесу.

Мединський – демагог, якого повернули до делегації лише з однією метою: завантажувати всіх паралелями, роздумами та історичними згадками. Він не веде переговорів, а займається демагогією.

Важливо, щоб українська сторона це розуміла й не піддавалася на такі гачки, адже це може дуже дорого коштувати з погляду інформаційного супроводу. Я вже не кажу про те, що українська сторона першого дня просто провалила інформаційну роботу, коли навіть українські ЗМІ використовували відео ТАСС, щоб показати, що відбувається.

Загалом очевидно, що Росія повернулася до демагогії. Американці поспішають до Кремля, щоб хоч про щось домовитися з Путіним. Адже якщо пауза затягнеться, то не буде й обміну. Тому американська сторона і вдається до такого швидкого маневру.

Якщо говорити про самого Мединського, то, здається, він дотримується тактики бикування і хамства. Він заявив, що конфлікт показав: уся система безпеки в Європі, яка діє після Ялти й Потсдама, працює дуже погано. Ще не встиг вийти з переговорної кімнати, як заявив, що п'ята частина російської землі має бути повернута.

Це демонструє неймовірне презирство до європейців. Мединський фактично запитує: "А що взагалі роблять європейці на цих переговорах? У якому вони статусі?"

Про що свідчить таке ставлення Росії до Європи? Вчорашній день насправді підказав, що треба робити і як. І водночас показав провал у цій роботі. Коли Росія заявила, що в залі не можуть бути представники Європи, Україна мала сказати, що ці події відбуваються в Європі й це її тема. Тому без Європи жодних переговорів не буде.

Після цього треба було підвестися й вийти. Або ще краще – зробити так. У президії перебували не лише учасники так званої трійки, а й Алексус Гринкевич та радник із питань безпеки генерального секретаря НАТО. У цій ситуації Україна мала додати стільці й посадити поруч представників Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії.

І якби російська делегація почала обурюватися, можна було б відповісти: "Йдіть, будь ласка, ми вас тут не тримаємо".

Поведінка і європейців, і українців мала бути іншою. Це б заткнуло пельку Мединському, адже він не дипломат і не переговірник, а демагог і провокатор.

Його включають до переговорної групи, щоб він влаштовував провокації. І цьому треба вміти запобігати. В української делегації було два варіанти: або піти разом із європейцями пити каву, або посадити їх поруч із собою як учасників переговорної групи й спокійно продовжувати переговори.

Не хоче Росія – нехай вимітається звідти. Уся ця видимість домовленостей, створена завдяки інструменту, який американці використали, щоб помріяти, не має нічого спільного з реальним досягненням домовленостей. Це мрії, фата-моргана і не більше.

Яку гру, на думку Безсмертного, ведуть представники Дональда Трампа

Більшість українців дивує, коли Кушнер, зять Трампа, розповідає про якісь бажанки Путіна на переговорах, ніби він говорить від його імені. Не виглядає так, ніби це нейтральна сторона. Після переговорів він сказав: "Ми їдемо до Москви зустрітися з Путіним і розповісти, що ми обговорювали тут сьогодні". Чому вони постійно до того Путіна їздять? Чи сподіваються його переконати, чи мають звітувати перед ним? З якою метою?

Там же далі Мединський дав відповідь на питання, що Європа тільки тоді може вести переговори, якщо вона поводитиметься так, як американці. Тому Кушнер із Віткоффом швиденько спішать, щоби ще раз назвати московського злочинця і убивцю гуманістом.

Ось де відповідь на питання. Українській делегації не вистачило політичної волі і розуміння ситуації для того, щоб просто проломити цих демагогів і змусити втекти з переговорів.

От тоді б почали поважати українську сторону, тому що вона і Європу ввела б в процес, і американцям не дала б поглумитися і помріяти ні про що. На основі цієї брехні, яка виникла в результаті мрій Арахамії, оцей пасаж: "Ви нас тут так окрилили, що аж до Нового року"...

Який Новий рік? Прокиньтеся! Ці брехні зараз підуть по всьому світу.

Чітко треба розуміти: Москва з місця не рушила. Її програма і завдання зрозумілі – це знищення України і українців, повернення статусу-кво до 1997 року.

Не бачте в цих махінаціях якогось конструктиву, його тут нема. Тут просто поєдналося механістичне використання інструментів переговорного процесу американцями і демагогія Мединського. От і все.

Чи можуть удари по російських НПЗ змінити позицію Путіна

Українські економісти та навіть російські воєнкори говорять про серйозний вплив ударів по НПЗ на економіку Росії. Зокрема, припускають, що ураження 60% нафтопереробних заводів може похитнути позиції Путіна. Чи справді це змусить його змінити стратегію?

Ми якось із вами говорили, що якщо потенційний обсяг експорту впаде до чотирьох мільйонів барелів на добу, тоді можна буде про щось говорити. Зараз цей показник становить 3,8 мільйона, якщо вірити тому, що пишуть. Але це нафта.

Бажано, щоб аналогічно обвалилися показники і щодо скрапленого газу. Нині ситуація в Москві вже дуже важка. Але неправильно пояснювати нинішню поведінку переговорної групи цими економічними труднощами.

Путіну абсолютно байдуже. У нього ще є ресурс витиснути останні соки з того, що називається рашистським суспільством. Це суспільство ще дозволяє на себе тиснути.

Водночас Росія вже не може забезпечити поповнення втрат на фронті мобілізованими людьми. Сьогодні в межах пензенського експерименту не можуть набрати 25 тисяч осіб, хоча втрати становлять 52 тисячі. Уже й Москву залучили. Китай-город щодня пресують, але все одно виходить лише 25 тисяч. У Санкт-Петербурзі ситуація така сама.

Ця делегація привозить на переговори карти, які не відповідають дійсності. Добре, що там є Гнатов, який усе це знає і прямо каже: "Що ви ліпите? Ви брешете". Американці також це знають, зокрема Кушнер і Віткофф. Очевидно, що московський фюрер з останніх сил намагається атакувати цивільну інфраструктуру й бити по мирному населенню. Це злочини.

І коли в умовах таких атак розповідають про те, що нас повели дорогою щастя, хочеться запитати: "Ти де взагалі перебуваєш? Де ти був усі ці місяці?" Дев'ять місяців Трамп і Путін влаштовували змову проти України. Ця змова розвалилася і в Москві, і у Вашингтоні, адже республіканців викинули на смітник разом із Трампом.

І от у цій ситуації виходити й говорити, що нас повели дорогою щастя, – це просто блуд. Це інструмент, за допомогою якого вас упіймають на переговорах, змусивши мріяти про ситуацію "після". Замість того, щоб відкрити директиви й чітко їм слідувати.

Які сценарії можливі далі та чи вплине на них "блакитна хвиля" у США

Які сценарії можуть розгортатися далі? Лукашенко вже говорить Путіну про те, як добре, що російські війська й техніка перебувають у Білорусі на західному кордоні з Європою. Чи можуть знову просувати ідею зустрічі Зеленського з Путіним у Мінську? Чи пов'язані ці події?

Треба віддати належне цьому колгоспному товаришу з Білорусі. Він дуже тонко відчуває ситуацію. Розуміє, що зараз не гріх було б підвалити до московського деспота й спробувати нав'язати йому певний механізм, щоб європейці знову почали літати до Мінська. Це абсолютно неприйнятна річ.

До речі, Олександр Лукашенко намагається домовитися зі США про звільнення політичних в'язнів в обмін на послаблення санкцій. Під час переговорів зі спецпосланцем Дональда Трампа Джоном Коулом білоруський режим погодився відпустити 25 людей, а натомість Вашингтон зняв обмеження з низки білоруських підприємств, зокрема "Лакофарби" та "Беллесбумпрому". Водночас Лукашенко хоче домогтися нових поступок від Заходу, але не збирається припиняти репресії та змінювати політику зближення з Росією.

Коли я чую тезу, що президент може зустрітися будь-де, хоч в Арктиці, аби тільки не в Москві, можу назвати країни, де президент України не може зустрічатися з московською шмарклею. Це Північна Корея, Білорусь, Куба, Угорщина, Словаччина, Чехія, Грузія. Я можу цілу енциклопедію скласти з країн, де така зустріч просто неприйнятна.

Кожне слово тут має величезне значення. Лукашенко зрозумів, що ситуація може зрушити з місця, і хоче цим скористатися.

До початку роботи Тристоронньої контактної групи в Мінську у 2014 році туди прилітало чотири міжнародні рейси на добу. Через два місяці після початку переговорів їх було вже 80. Ось вам відповідь на запитання, що таке Лукашенко і як він ловить вітер у свої вітрила.

Але й тут він помилився. Адже московського деспота треба дотискати. Україна справляється з болем, горем, сльозами й смертями. І робить це, незважаючи на зраду мангеттенського імператора.

А чи може перемога демократів у США змінити ситуацію? Чи це остання спроба Трампа й Путіна створити видимість переговорів і схилити Україну до миру на будь-яких умовах?

Зверніть увагу на один момент. Учорашня спільна заява європейців, України й американців містить пункт про те, що всі учасники погодилися: угода може бути досягнута лише на основі суверенітету й територіальної цілісності. А тепер зайдіть на сторінку Віткоффа. Там до цієї заяви додано ще два абзаци, у яких ідеться про складність ухвалення територіальних рішень і різну іншу муть.

Цю зустріч Віткофф і Кушнер використали, щоб завтра врятувати себе. Їх зараз не цікавлять переговори по суті – вони рятують себе і свого боса. Це треба враховувати, оцінюючи все, що відбувалося в Абу-Дабі.

Треба ж так зіграти: еміратці хай платять, а ми тут побикуємо й покеруємо цим процесом. Ви бачили коли-небудь щось подібне в дипломатії? Ми побикуємо, покеруємо, але все одно заплатять еміратці, бо в нас не вистачає коштів, кишені порожні.

Це насправді сором і ганьба для Трампа, Віткоффа й Кушнера. Тому тут усе зрозуміло. Усе, що відбулося в Абу-Дабі, – це, говорячи простою мовою, цирк на дроті й більше нічого.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.