Рейдерське захоплення бізнесу: продовження історії Братського маслопресового заводу

Як ведеться, починати варто з хорошої: днями власники зухвало вкраденого заводу виграли апеляцію у Київському апеляційному адміністративному суді. Це справді прецедент, прорив та перемога.

Читайте також: Рожеві окуляри українців: тепер ніхто не скандуватиме "Free Savchenko"

А от погана новина у тому – що реалізувати судове рішення та повернути підприємство до нормального життя – далі буде справою не одного року та не одного мільйону гривень. Тож далі – я поясню в деталях.

Наша команда взялася розслідувати історію віджиму "Братського маслопресового заводу", бо була вражена відвертим беззаконням та зухвалістю із якою діяли рейдери. В один день вони перереєстрували право власності на компанію "НЕСТ", яка володіла заводом.

Так, вам не почулося – компанію просто перереєстрували, а легітимні власники про це нічогісінько не знали. Реєстратори у Києві зайшли до реєстру та змінили дані. Відверта фальсифікація. А от спробуй в реаліях української правоохоронної та судової системи це доведи! Напевне на це й був розрахунок.

Примітно, що новим щасливим власником став автомийник Зайцев, який через пару днів швиденько перепродав активи офшорній компанії. До речі, за кілька місяців після цієї оборудки пан Зайцев раптово помер, тож давати свідчення слідству не міг. Можливо то просто збіг, але він може наштовхувати на певні висновки.

Так от одночасно зі зміною власників у реєстрах, хоча відбувалося це у Києві, в Братську на Миколаївщини новоявлені власники завітали на сам завод із цілим загоном охоронців.

Не криючись, хлопці у формі розповідали – що представляють охоронну фірму "Борисфен". Як відомо, пов'язана ця структура з нардепом Березою. І на супроводженні рейдерських заходів вони були помічені неодноразово.

Так от повернемось до подій січня 2017 року. Коли нібито нові власники зайшли на завод, вони одразу вигнали тамтешнє керівництво та робітників за його межі. І взяли підприємство в облогу. Звісно, були заяви до поліції, прокуратури, навіть судовий арешт на майно заводу, який не давав права жодній зі сторін ним користуватися.

Але у липні арешт зняли. 16 серпня очільник Братської поліції Андрій Тюков зняв охорону з заводу та дозволив зайти на територію підприємства чомусь лишень новому керівництву. Тому самому, що брало завод штурмом у січні. І це при тому, що спір - кому ж таки належить Братський завод, знаходився в суді в активній стадії. Якусь занадто підозрілу лояльність до загарбників проявили правоохоронці, вам не здається?

Звісно бізнесменів, які лишились у розбитого корита, такий розклад геть ошелешив. Адже у те, щоб Братський завод працював у плюс інвестори – компанія "Нест" вклали кілька мільйонів у нове обладнання, налагодили виробництво олії.

На момент рейдерського захоплення підприємства на складах лишалися десятки тон продукції. Розуміючи, що від правоохоронців допомоги не дочекатися, бізнесмени пішли у суди. Разом із громадськими активістами почали судову боротьбу із грабіжниками.

А ланцюг оборудки великий – окрім самих бенефіціарів схеми – це ж і її реалізатори: в першу чергу державні реєстратори, які пішли на злочин, по-друге поліція Братська, яка не реагувала а по суті пустила рейдерів на територію заводу, це прокуратура Миколаївської області, в якої взагалі немає даних, що рейдерство в регіоні взагалі-то існує.

А що з приводу діяльності хлопців з "Борисфену" думає сам Борислав Береза? Питань багато. А наразі після виграної апеляції власникам Братського заводу хоча б вдалося зазирнути за паркан.

Читайте також: Доведення до самогубства: хто стоїть за смертю льотчика Волошина

Вже відомо, що з підприємства частково вивезене дороговартісне обладнання, немає тої продукції, що лишалася на складах під час захоплення а плюс до того – псевдоговсподарі за рік нахазяйнували так, що підприємство нині по вуха у боргах.

З усім цим розбиратися доведеться постраждалому пану Доценку. А от питання – хто відшкодовуватиме збитки за злочинне свавілля ж відкрите! Вражає, що розрулювати цю ганебну ситуацію, взялися не правоохоронці, не міністерство юстиції, адже провина реєстраторів на поверхні.

Де переможна статистика та результати роботи антирейдерської комісії Мінюсту? Розгрібати реальні справи, виявляється, – не палкі речі перед телекамерами промовляти!

До остаточної перемоги у цій війні далеко, але я щиро радію із того, що світло у кінці тунелю засяяло. І наша команда теж дотична до цієї події. Тож як бачимо – не варто опускати рук. Аби країна змінилась на краще, коже має долучитися до боротьби із корупцією.