В такі миті зовсім не думаєш про те, перемагає твоя команда чи поступається, скільки ще залишилось грати і хто замінить тебе на полі. Біль вщент руйнує контроль думок та емоцій, то ж стримати сльози у такі миті навряд чи є можливим.
Це вже пізніше, коли болючий шок позаду, починають вишиковуватись думки. Однією із найперших є: “Невже це кінець? Невже я більше ніколи не зможу повернутись на поле?”
Саме такий розпачливий крик душі 13 лютого 2008 року почули лікарі від 32-річного форварда “Мілана” Роналдо. На той час у Феномена це уже був другий серйозний рецидив розриву зв’язок коліна. Важкої травми, якої бразилець зазнав ще на зорі своєї кар’єри, виступаючи у голландському ПСВ “Ейндховен”.
Рецидив
Перший рецидив трапився 12 квітня 2000 року, коли Роналдо захищав кольори іншої міланської команди – “Інтернасьйонале”. На фінал Кубка Італії проти “Лаціо” бразилець вийшов із твердими намірами здобути для команди трофей та присвятити його щойно народженому сину Рональду. Але натомість запам’ятав день, коли відбувався той матч, як один із найнещасливіших у своєму житті.
Тоді Феномену майже на два роки довелось забути про футбольний м’яч, улюблену іграшку, яка супроводжувала його із перших років дитинства. Та що там і говорити, навіть на власному весіллі бразилець не те, що не танцював, а й взагалі ледве пересувався.
Тріумфальне повернення
Форвард, у повернення колишньої форми якого мало хто вірив, не лише зумів відновитися якраз напередодні чемпіонату світу у Японії та Кореї, а й приніс збірній Бразилії п’ятий титул чемпіонів світу. Станом на сьогодні, останній, який команда здобувала. В той рік Роналдо вдруге у кар’єрі визнали найкращим гравцем планети.
Після тріумфу на Мундіалі повернення кумира із нетерпінням чекали тіфозі “Інтера”. Але у життя бразильця вкотре втрутились ненаситні футбольні агенти, які впродовж всієї кар’єри так і не дали йому хоча б один клуб зробити командою свого серця.
Бренд "Роналдо"
Із гравця, якого першим у історії футболу почали порівнювати із "великим" Пеле, вони зробили торгову марку. Бренд, який рекламою приносив у рази більше, аніж грою. 50 мільйонів доларів у гаманець президента “Інтера” Массімо Моратті і Роналдо став частиною проекту “галактікос” у “Реалі” Флорентіно Переса.
Мадридському клубу тоді вдалося зібрати у своєму складі ціле суцвіття зірок, але це не допомогло команді здобути бажаний Кубок чемпіонів.
Проблеми з зайвою вагою
У складі “Реала” Роналдо, хоч і забивав регулярно, все ж запам’ятався не цим. У футболіста потроху почала з’являтись зайва вага, через що повторити гол-шедевр 96-го, забитий у футболці “Барселони”, видавалось завданням нездійсненним. Швидкість була далеко не та, хоча техніка залишилась при ньому.
Гравця, який усім здавався відпрацьованим матеріалом, у 2007 наважився придбати “Мілан”, але вже через півроку змушений був відмовитись від послуг колись нестримного бомбардира.
Прикрий рецидив, отриманий практично на рівному місці, цього разу остаточно повинен був поставити хрест на кар’єрі гравця.
Але надто сильно він любив гру, щоби так просто змиритися із фатальним вердиктом. Для того, аби знову повернутись у футбол, Роналдо довелося докласти титанічних зусиль та проявити неабияку витримку. Адже завчасний вихід на поле міг усе перекреслити.
Відновлення і завершення кар’єри
Під час відновлювальних вправ піт лився рікою. Довгі місяці, ледь не від ранку до вечора проведені у спортзалі, зробили свою справу. Він повернувся та відіграв два сезони у “Корінтіансі”, і лише після цього завершив кар’єру. Коліна уже не витримували навіть елементарних навантажень.
“Я програв боротьбу власному тілу” – підсумовує бразилець своє футбольне життя.
Коліно справді стало його своєрідною Ахіллесовою п’ятою, найбільш вразливим місцем. Гігантський шрам, немов тавро, постійно нагадує про біль у ті фатальні дні, коли знаменита усмішка зникала під шквалом нестримних сліз. Але водночас цей шрам є символом того, що дорікнути собі чимось Роналдо аж ніяк не може. Він зробив усе що міг, аби його футбольна казка протривала якомога довше. Нехай і завершилась вона не хепі-ендом.