Аукціон президентської щедрості: соціально-економічна політика у програмах кандидатів

Подібні слова можуть бути влучним лейтмотивом для соціального блоку передвиборчих програм більшості кандидатів – хороших ідей, які президент не може реалізувати самостійно без парламенту і уряду. Президент у межах своїх повноважень подає на затвердження парламенту кандидатуру голови Національного банку України та призначає склад двох державних комісій у сфері фінансів.

Читайте також: Війна, повернення Криму, стосунки з Росією, ЄС і НАТО: що пропонують кандидати в президенти

Утім, більшість економічних та соціальних пропозицій кандидатів ніяк не пов'язані з цими інституціями, бо входять до компетенції Кабміну. Формально президент може впливати на ці галузі політики через право законодавчої ініціативи. Однак їх успіх залежатиме від того, чи матиме президент лояльну більшість у парламенті, яка власне прийматиме його закони та створить уряд, який слухняно реалізовуватиме їх.

Золоті гори

У випадку своєї перемоги значна частина кандидатів анонсує зміни в податковій системі. Топ-обіцянка у цьому напрямку – ввести податок на виведений капітал. Про це у своїх програмах кажуть Порошенко, Зеленський, Гриценко і Вілкул. Останній навіть пропонує перехід до нової спрощеної моделі оподаткування "податок на доходи фізичних осіб – ПДВ – податок на прибуток/виведений капітал" зі ставкою 15% на кожен. А от Юлія Тимошенко вважає за необхідне скасувати податок на додану вартість.

Ціни – річ складна, мінлива і особливо ненависна багатьом виборцям, тому про них говорять майже усі кандидати. Олег Ляшко пропонує державне регулювання цін на ліки та продукти. Контролювати ціноутворення медичних препаратів пропонує й Анатолій Гриценко, на думку якого їхню вартість реально зменшити вдвічі внаслідок руйнування схем у фармацевтичному бізнесі.

Іншою болючою економічною темою є запуск ринку сільськогосподарських земель. І значна частина кандидатів підтримує його створення. Щоправда, це стане можливим після виконання ряду умов – першочергове завершення формування земельного кадастру (Гриценко), заборона іноземцям купувати землю та обмеження на кількість землі, що можна придбати (Шевченко), запуск ринку тільки за результатами загальнонаціонального референдуму (Бойко).

Категорично проти ринку землі виступають Руслан Кошулинський та Олег Ляшко. Володимир Зеленський обмежився лише загальною декларативною підтримкою "створення прозорого ринку землі". А Петро Порошенко взагалі уникнув підняття теми ринку землі у своїй програмі. Його штаб уточнив, що треба провести "широке суспільне обговорення дискусійних моментів щодо запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення". Детальна позиція Юлії Тимошенко щодо цього питання міститься у повній версії "Нового курсу України": ринок потрібний, але тільки після формування земельного кадастру та створення інших сприятливих умов.

Щодо розмірів державного сектору економіки, то завершити розпочату приватизацію значної частки державних активів не обіцяє ніхто з кандидатів, натомість Руслан Кошулинський виступає за реприватизацію великих стратегічних підприємств.

Високі зарплати бюджетників, збільшення пенсій – неначе сіль до страви передвиборчої програми, адже без них просто ніяк. Зарплати й пенсії по 500 і 300 доларів відповідно обіцяє Олег Ляшко. Анатолій Гриценко вважає, що середня зарплата українців може досягти амбітної планки у 700 євро внаслідок зростання економіки після подолання корупції. Тимошенко у разі перемоги підвищить зарплати у три з половиною рази – до рівня сусідньої Польщі. Тому запевнення Олександра Вілкула про те, що зарплати медиків і вчителів на третину перевищуватимуть середню зарплату по області, виглядають скромно. А усі обіцянки цього блоку – нереалістично.

Серед загальних закликів про достойну пенсію у деяких програмах трапляються і більш конкретні тези. Тимошенко та Зеленський пропонують перейти до накопичувальної пенсійної системи. Її створення вже закріплене у чинному законодавстві, а втілення призупинили після рекомендацій МВФ, які прогнозують можливе різке зростання видатків державного бюджету. Руслан Кошулинський пропонує скасувати пенсійну реформу уряду Гройсмана, а Юрій Бойко – переглянути її, зокрема повернути умову про 25-річний стаж для виходу на пенсію.

Традиційно і цього року деякі кандидати обіцяють збільшити виплати за народження дитини. Про це кажуть Бойко, Вілкул, Кошулинський, Порошенко, Тимошенко. В непрямій довгостроковій формі це пропонує зробити і Володимир Зеленський. Його ідея "економічного паспорту українця" передбачає накопичення на персональному рахунку кожної народженої дитини відрахувань за "реалізацію державою природних благ (надр, землі)" з можливістю забрати цю суму після досягнення повноліття. Олександр Вілкул, у свою чергу, пропонує підтримувати одиноких матерів на рівні прожиткового мінімуму.

Програми працевлаштування молоді планують забезпечити Бойко, Гриценко та Вілкул. Колишній губернатор Дніпропетровської області навіть називає конкретні податкові пільги, якими він забезпечуватиме цей план. Доступне іпотечне кредитування є і серед обіцянок Бойка, Ляшка, Тимошенко і Шевченка.

Читайте також: Розділяй та володарюй: як кандидати у президенти планують управляти державою?

Візуалізація прагнень

Тексти програм на сайті ЦВК є єдиними формальними документами, де кандидати окреслюють свої плани. Однак доносять свої ідеї кандидати переважно у формі рекламних роликів, де ті чи інші тези ілюструються відповідним відеорядом та музичним супроводом.

Економічні гасла програми майже не представлені в роликах Кошулинського – так само як і безпека, оборона та зовнішня політика, які напряму стосуються президента. Телереклама цього кандидата переважно стосується переваг його особистості для отримання посади президента. Тільки в одному з дев'яти сюжетів подана пряма мова українського заробітчанина, що висловлює підтримку цьому кандидату. Аналогічно тему заробітчан піднімає і Володимир Зеленський в одному зі своїх шести роликів.

Знищення промисловості, трудова міграція, збідніння пенсіонерів вдвічі на тлі збагачення президента – таку картинку подає реклама Юрія Бойка у шести з його десяти роликів за січень і лютий. Відеоагітація Олександра Вілкула приділяє менше уваги деталізованому опису економічних проблем, а концентрується на біографії кандидата і загальних обіцянках – достойних зарплатах і пенсіях, відбудові економіки, зупинення "знищення того, що створювалось поколіннями". Також в одному з роликів позакадровим голосом названі групи, на підтримку яких найбільше розраховує кандидат: робітники, інженери, вчителі, лікарі, пенсіонери. Всього подібні згадки є у дев'яти з дванадцяти реклам кандидата за перші два місяці кампанії.

У відео Юлії Тимошенко міститься згадування її "Нового курсу" – програмний документ на чотириста сторінок, а також зазначається потреба в забезпеченні сприятливих умов праці. В роликах згадано про потребу у створення гідних умов для самореалізації громадян в Україні, щоб вони не емігрували. У відеосюжетах зображені лікарі, працівники заводів, військові, комбайнери, пекарі. Однак у п'яти роликах за січень і лютий переважно міститься загальна риторика про потребу змін, що не прив'язана до конкретних економічних пропозицій, що були вміщені в програму кандидатки.

Натомість Анатолій Гриценко в своїй рекламі більш конкретний: кандидат в одному із чотирьох своїх відео за січень і лютий називає точні суми зарплат і пенсій, на які він планує вийти у підсумку свого президентства – 700 євро для зарплат і 300 для пенсій. Перелік соціальних груп, що найбільше постраждали від корупції – все той же перелік бюджетників, як і Вілкула, однак додатково згадуються військові, поліцейські та родини атошників.

Збільшити мінімальну зарплату вдвічі, справедливий перерахунок пенсій, два мільйони робочих місць, державний контроль за цінам на ліки, продовження заборони експорту лісу-кругляка та відмова від запуску ринку землі – Олег Ляшко не скупиться на обіцянки у своїй рекламі. Сюди ж можна віднести і його обіцянку про внесення змін до Конституції щодо закріплення статусу фермерських господарств як основи "аграрного устрою країни" (варто нагадати, що Конституція розписує загальні процедури управління державою та розподілу повноважень між різними інституціями, а не структуру економіки).

Присутня і обіцянка, якої немає в тексті програми – платити на рівні мінімальної зарплати людям, що доглядають за особами з інвалідністю та вносити їм це в трудовий стаж. Селяни, металурги, шахтарі, будівельники, лікарі, вчителі – перелічені в рекламі соціальні групи. Усього в дванадцяти з шістнадцяти роликів Ляшка за перші два місяці президентської кампанії так чи інакше заторкуються конкретні соціоекономічні питання.

Основа представлення соціально-економічного блоку питань в рекламі Петра Порошенка – це перелік п'яти пріоритетних напрямків економіки, що були визначені в його програмі: агропромисловий комплекс, інформаційні технології, машинобудування, туризм і логістика. Два з п'яти його роликів за проаналізований період охоплюють цю проблематику.

Основні тези програми Олександра Шевченка, висвітлені в його відеорекламі: потреби повернення українських заробітчан додому, повернення з офшорів виведених з України капіталів, неприпустимість вирубки лісів, ремонт доріг та потреба "прибрати нахабного чиновника на шляху інвестицій та створення робочих місць". Так чи інакше, ці теми згадуються у восьми з дванадцяти роликів кандидата за перші два місяці президентської кампанії.

Як можна пересвідчитись із порівняння програм та рекламних роликів, ключові ідеї, що висловлюються в них, здебільшого є дуже схожими. Не плани дій, а щирість намірів і професійна здатність їх реалізувати, є основним питанням передвиборчих дискусій. І це створює проблеми, адже в такому випадку дискусія зміщується в емоційність взаємних звинувачень та пафос сміливих обіцянок. Окрім цього, ситуацію ускладнює і те, що міф про всемогутнього в межах державного апарату Президента продовжує жити в свідомості людей. Ця невідповідність уявлень широкої громадськості про повноваження влади до її реального функціонування за Конституцію створює вигідний засіб для маніпуляцій.

Читайте також: Не словом, а рейтингом: програми об'єднаних кандидатів