Вже зараз, протягом останніх чотирьох місяців, йде боротьба між потенційними кандидатами за ці ресурси. Давайте розглянемо, за які саме і кому, в кінцевому рахунку, вони належать.
Читайте також: Клімкін описав, як Росія використає час передвиборної кампанії в Україні
Однією із ключових якостей особистості політика і, в той же час, його ресурсами, виступають пасіонарність та харизма.
Пасіонарність, узагальнено кажучи, це жага людиною до активної, перетворюючої діяльності, спрямованої на зміну зовнішнього світу і здійснення певної глобальної мети. Вона пов'язана зі здатністю людини отримувати із зовнішнього середовища більший заряд енергії, ніж необхідно для простого індивідуального і групового виживання. Мета пасіонарної особистості може бути, як свідома, так і підсвідома, але пасіонарій, завжди здатний не тільки "заразити" цією метою оточуючих, а й самому "йти до кінця".
Поняття "харизма" було введено в політичну науку німецьким вченим Ернстом Трьольчем і використано Максом Вебером в його аналізі політичного лідерства.
Харизмою називається якість особистості, визначене як незвичайне, завдяки якому вона оцінюється, як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, специфічно особливими силами і властивостями, недоступними іншим людям.
Завдяки їй, політичний лідер, за допомогою особистої привабливості, впливає на оточуючих людей, викликає у них підтримку і визнання за собою лідерства. Німецький політолог Гантер виділив основні характеристики харизматичного лідера.
До них він відніс:
1) обмін енергією або сугестивні здібності;
2) вміння впливати на людей;
3) зачаровуюча зовнішність;
4) незалежність характеру;
5) хороші здібності у риториці та деякий артистизм.
Пасіонарний політичний лідер завжди буде і харизматичним лідером, але зворотнє далеко не завжди є вірним. Найяскравіший приклад – Путін. Він досить харизматичний лідер, але абсолютно не пасіонарний.
Для країн Східної Європи і більшості країн Азії харизматичність виступає традиційною, що історично склалася рисою особистості політика. У країнах континентальної і Північної Європи ставлення до харизматичного типу лідерства більш стримане і обережне.
В Україні пасіонарність і харизматичність – одна із найважливіших якостей політика та його ресурсів.
У якості харизматичних і пасіонарних політиків в Україні можна назвати кілька імен. Наприклад, В'ячеслав Чорновіл, який свого часу був носієм, як глибоких ідей так і харизми, був національним символом, чи Левко Лук'яненко зі своїм типом лідерства.
Читайте також: Які партії можуть пройти до нової Верховної Ради: дані соцопитування
Харизма – одна з головних якостей політика
Необхідно мати на увазі, що харизматичність, на відміну від пасіонарності, у сучасній політиці, все-таки не вирішальна якість, так як, чисто психологічно, особливо в ситуації публічного виступу, вона відштовхує від кандидата, з одного боку, представників традиційного сільського електорату , який бачить в ньому "клоуна", а з іншого боку, – відштовхує і серйозний бізнес, який звик вірити не словам і яскравим жестам, а "сухій правді" конкретних справ і цифр.
Медіа-ресурс
У сучасній виборчої кампанії одна з визначальних ролей належить медіа-ресурсу. Не можна говорити про будь-який політичний успіх без доступу до різноманітних центральних та місцевих телеканалів, радіо і, звичайно, до Інтернету.
При розробці стратегії і тактики використання медіа-ресурсу політикам необхідно приділяти велику увагу і розподілу контенту між ними. Телебачення, звичайно, залишається провідним видом ЗМІ, але істотних вкладень вимагає і розміщення виборчих матеріалів в Інтернеті та на радіо. Є обгрунтована гіпотеза, що в майбутній президентській виборчій кампанії провідним ЗМІ буде виступати саме Інтернет.
Необхідно відзначити, що деякі політичні сили, навіть, при наявності вагомої фінансової підтримки, не зможуть скористатися медіа-ресурсом, як в силу помилок своїх штабів, так і в силу того, що провідні ЗМІ вже будуть зайняті їх опонентами.
Застосування медіа-ресурсу у виборчій кампанії привабливо також і тим, що штаб кандидата може досить оперативно відстежувати ефективність впливу переданих виборцям меседжів, шляхом відповідних попередніх досліджень відбирати для поширення той контент, який буде найбільш ефективним. Велику роль в цьому може зіграти проведення нейромаркетингового аналізу контенту, а також медіамоніторингу згадок як особистості політиків, так і окремих інформаційних приводів.
Важливим є і те, що при використанні медіа-ресурсу через ЗМІ відбувається вплив на лідерів думок. І в цьому, як ЗМІ, так і Інтернет, відіграють вирішальну роль.
Для ефективності використання медіа-ресурсу необхідно враховувати і те, хто саме є кінцевим бенефіціаром того чи іншого видання. Наприклад, для більшості українських видань кінцевими бенефіціарами виступають Ахметов, Пінчук або Коломойський.
Організаційний ресурс
Для організаційних структур політичних сил у передвиборчій боротьбі існує безліч назв, – "мережі", "партійні структури", "штаби". Створюючи організаційну структуру, політична сила переслідує дві мети: другорядна – створити інструмент агітації під час виборів і, найважливіша, – сформувати співтовариство людей, які поділяють загальні цінності, які спільними зусиллями вчаться політиці, працюють в ній і, в кінцевому рахунку, завойовують владу для реалізації політики.
Серед політичних сил України організаційний ресурс найкраще представлений в "Батьківщині", "Опозиційному блоці". Досить непогано організаційна структура вибудована і в БПП. Але в БПП ця структура тримається на адміністративному ресурсі, яка, по суті, спрямована на збереження самого БПП як тактичного об'єднання під конкретну людину, що займає провідну державну посаду.
Роботу з організаційною структурою ведуть і "Самопоміч", і "Укроп", і "Радикальна партія Ляшка", "Наш край", "Основа". Однак, аналіз показує, що малі партії часто допускають найелементарніші помилки в партійному будівництві, їх організаційні структури є досить нечисленними і "слабкими". У багатьох з них структура створюється, в основному, "під вибори" і не працює в період між виборчими кампаніями. Також істотним недоліком організаційного ресурсу малих партій є і те, що самі структури і їх працездатність, сильно відрізняється по регіонах. Недоліки в партійному будівництві малих партій виступить істотним мінусом у період виборів і, як наслідок, негативно позначаться на результатах цих партій.
Міжнародний ресурс
В українській політиці, як і в будь-якій іншій, не можна говорити про суттєвий вплив міжнародної підтримки і міжнародних зв'язків тієї чи іншої партії або лідера. "Руки Вашингтона і Кремля", насправді, не настільки довгі і всепроникні. Однак, і заперечувати вплив міжнародних зв'язків і дипломатичної підтримки на електоральні результати політичних сил, не можна.
Українські партії орієнтуються на різні світові "центри сили", – Вашингтон, Брюссель, Берлін, Тель-Авів, Москву чи Варшаву. По-різному вони вибудовують свою взаємодію з міжнародними партнерами, по-різному позиціонують себе в світовому політикумі.
Істотну увагу міжнародній роботі приділяє БПП (в тому числі, через офіційні дипломатичні канали), "Батьківщина" (через діяльність міжнародного департаменту центрального апарату партії, міжнародну діяльність членів її парламентської фракції, а також участь партії в роботі "Європейської народної партії"), "Опозиційний блок"(міжнародна діяльність якого будувалася, в основному, на індивідуальних зарубіжних поїздках окремих його представників, найчастіше, поєднуючи їх з вирішенням конкретних бізнес-питань).
Читайте також: За кого українці не проголосували б на виборах президента: антирейтинг політиків
Для партій, представлених у Верховній Раді, велике значення має і участь її депутатів в Групах дружби з різними закордонними державами, а також у Комітеті із закордонних справ.
Використання міжнародного ресурсу політичними партіями, щоб зробити помітний вплив на їх електоральні шанси, має будуватися систематично і планомірно, протягом тривалого часу. Розраховувати на те, що міжнародний ресурс дасть результат за 2 місяці, не доводиться, тому і якісь істотні результати українських політичних партій на міжнародній арені, залишаються непоміченими виборцями.
Довіра і активізація суспільства
У майбутній президентській виборчій кампанії, на тлі загальної зневіри, триваючої економічної кризи, агресії країни-сусіда, довіра виборця стає найважливішим ресурсом політичної партії. Без довіри громадян політичні партії приречені на різні "брудні" методи ведення своєї виборчої кампанії. Але зміни в українському соціумі за останні 4 роки настільки серйозні, що говорити про успішність таких методів навряд чи доводиться.
Тому кожна політична партія і кожен політичний лідер, поки ще є час, повинні приділити найсерйознішу увагу вибудовуванню довіри у свого виборця, використовуючи для цього всі доступні засоби. Звичайно, за ті 6 місяців, що залишилися до президентських виборів, багатьом не вдасться знайти довіри простих українців, але, в перспективі парламентських виборів, ця задача виглядає більш ніж реалістичною.
Читайте також: 5 звичок харизматичних людей