Архив
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS ЛЕНТА
      Общий RSS

      Топ новости

      Видео новости

      Конфлікти в Словенії, Хорватії та Косово: маловідомі історії про найкривавіші Югославські війни

      Після Другої Світової війни за сприяння СРСР Югославія стала соціалістичною державою. Але, як і Радянський Союз, це штучне державне утворення довго не проіснувало. І після смерті її очільника почався зворотній відлік часу та центробіжні процеси, які з кожним днем усе важче було спинити.

      Балкани, як і Україна, можуть подякувати своєму географічному розташуванню за нелегку долю регіону. Ще на початку ХХ сторіччя їх прозвали пороховою діжкою Європи. Саме тут на той момент знаходились інтереси Австро-Угорщини, Туреччини та Росії.

      Читайте также: Мапа найкривавіших конфліктів: за що воював світ у ХХ столітті

      Югославію очолив в минулому аристократ хорвато-словенського походження Йосип Броз Тіто. Йому вдалося запустити там інтеграційні процеси і навіть почати створювати нову хорвато-сербську мову. Завдяки його зусиллям, на момент розпаду уже понад 10% населення вважали себе не хорватами, сербами чи боснійцями – вони називали себе югославами. 

      Йосип Тіто не підкорився Сталіну
      Йосип Тіто не підкорився Сталіну

      Але, як і Радянський Союз, це штучне державне утворення довго не проіснувало. 

      Вони значно прискорилися з приходом до влади у Сербії націоналіста Слободана Мілошевича, який вирішив посилити домінування своєї країни у регіоні. Одним з його фатальних кроків стало прийняття нової конституції Сербії, яка суттєво урізала автономію національних країв, і зокрема – Косово. Там було розпущено парламент, припинено державне мовлення албанською мовою і почалися зіткнення на національному ґрунті.

      А уже через рік тут почалася перша війна за незалежність. Маленькій Словенії, яка зараз є найбагатшою країною регіону, вистачило 10 днів, щоб здобути незалежність. Війнам у цьому регіоні багато у чому сприяла і оборонна доктрина Югославії. Розуміючи, що усі країни, які можуть захотіти війни є сильнішими, керівництвом країни було обрано стратегію партизанського опору на своїй території.

      Читайте также: Україна, обравши проросійського кандидата, повторить сумнозвісний приклад Молдови

      У її рамках по території було розкидано склади зброї. До них мали доступ спеціально призначені люди. Але з початком бойових дій виявилось, що люди ці мають цілком конкретну національність і займають у внутрішньому конфлікті одну зі сторін.

      Моторошні Югославські війни

      В результаті двері складів було відкрито і почався один з найчорніших періодів у історії Балкан. Один за одним спалахували військові конфлікти, які умовно називають Югославськими війнами. Це було наймасштабніше та найдовше протистояння в Європі після закінчення Другої світової війни, в якому приймали участь всі колишні югославські республіки.

      Війна в Словенії

      Першою була війна в Словенії, яка тривала всього 10 днів, конфлікт був викликаний виходом Словенії зі складу Югославії та проголошенням незалежності. Війна завершилась підписанням мирної угоди.

      Конфлікт в Хорватії

      В цей же період почав набирати обертів конфлікт в Хорватії. В 1991 в центрі та на сході Хорватії серби за сприяння Югославської народної армії проголосили утворення Республіки Сербська країна. Невдовзі вони ухвалили власну конституцію та органи влади. Мілошевич організував серйозну підтримку сепаратистам в Хорватії.

      Військові зіткнення відбувались перманентно протягом 1991-1993 років. Найбільш відомою є оборона Вуковара, яка зіграла вирішальне значення в обороні хорватами Східної Славонії.

      Зруйнований Вуковар
      Зруйнований Вуковар

      У 1992 році було підписано угоду про припинення вогню й визнання Хорватії як суверенної держави. До Хорватії були введені миротворчі війська ООН, після чого конфлікт було практично заморожено.

      Сербська країна ж припинила існування в результаті двох операцій хорватських сил у травні та серпні 1995 року, які називалися "Блискавка" та "Буря". Війна закінчилася підписанням мирних угод, згідно з якими Східна Славонія була мирно включена до складу Хорватії в 1998 році.

      Боснійська війна

      У 1992 році після референдуму про проголошення незалежності Боснії і Герцеговини розпочалась найкривавіша – Боснійська війна. Результати того референдуму не визнали лідери боснійських сербів, яких підтримав уряд Сербії, очолюваного Слободаном Мілошевичем, та Югославська народна армія.

      Надалі до конфлікту були залучені залучені армія Хорватії, добровольці і найманці з усіх боків. Тобто Хорватія, яка воювала проти Сербії, одночасно з нею напала на Боснію, щоб забрати у тої шмат території.

      Боснійська війна
      Боснійська війна

      Після акту геноциду в селі Сребрениця і другого вибуху на ринку "Маркале" в 1995 році втрутилося НАТО, провівши операцію проти армії боснійських сербів, що стало ключовою подією в справі припинення війни. Операція називалась "Обдумана сила".

      Боснійська війна супроводжувалася масовими етнічними чистками і розправами над мирним населенням. Під час цієї війни загинули близько 100 тисяч осіб, ще два мільйони стали біженцями. В грудні 1995 року конфлікт був улагоджений також Дейтонськими угодами.

      Конфлікт у Косові

      А в 1998 році розпочався конфлікт у Косові між армією визволення Косова, метою якої було здобуття незалежності краю, проти сербської поліції та югославської армії.

      Зазіханням Мілошевича на Косово поклали край іще одні ракетно-бомбові удари НАТО, які мали змусити Мілошевича припинити військово-поліцейську операцію в Косово.

      Слободан Мілошевич
      Слободан Мілошевич

      Слободан Мілошевич казав, що наземна операція обов’язково захлинеться, але до неї ніхто вдаватися і не планував. Основні мілітарні спроможності Сербії було знищено бомбами та ракетами.

      Найтриваліша військова операція у Європі

      Операція "Союзна сила" була найінтенсивнішою і найтривалішою військовою операцією, що проводилася в Європі після закінчення Другої світової війни. В ній використовували переважно повітряні сили для знищення військової інфраструктури Югославії.

      Читайте также: Війна за реальність: навіщо Росія змушує українців в усьому бачити лише негатив

      Сили НАТО орієнтувались на стратегічні економічні та соціальні об’єкти, зокрема, мости, військові об'єкти, офіційні урядові установи та фабрики, об’єкти інфраструктури, використовуючи крилаті ракети далекого радіуса.

      А в квітні країни НАТО почали обговорювати питання про вторгнення до Косова наземних підрозділів. Через відсутність перспектив та альтернатив, Мілошевич прийняв умови, запропоновані посередницькою групою, і погодився на військову присутність в Косово на чолі з ООН.

      Умови, на які Мілошевич погодився в результаті, були жорсткішими ніж ті, що пропонувалися йому до бомбардувань. З іншого боку, після них йому було легше пояснювати сербам чому він припиняє спроби відновити над Косово контроль.

      Арешт Мілошевича

      У травні 1999 року Гаазький Міжнародний трибунал по колишній Югославії висунув звинувачення Мілошевичу в скоєнні військових злочинів в Косово. Його і чотирьох вищих югославських керівників звинувачували за п'ятьма пунктами, кваліфікованими як злочини проти людяності.

      1 квітня 2001 Мілошевич був заарештований. В червні його перевели у в’язницю ООН в Гаазі. Судовий процес розпочався 12 лютого 2002 року. В березні 2006 Слободан Мілошевич помер від серцевого нападу у в'язниці трибуналу.

      Конфлікт в Прешевській долині

      В 2000-2001 роках відбулося загострення ситуації на півдні Сербії, в громадах Прешево, Буяновац і Медведжа. Ці зіткнення відомі як конфлікт в Прешевській долині.

      Загострення ситуації на півдні Сербії
      Загострення ситуації на півдні Сербії

      А з січня по листопад 2001 року відбувалися конфлікти між македонцями і албанськими угрупованнями в Республіці Македонія. Албанські угрупування прагнули отримати незалежність північно-західних районів країни. Формально конфлікт завершився підписанням Охридської угоди 13 серпня 2001 року.

      А в 2008 парламент Косово проголосував за ухвалення декларації про незалежність краю.

      Як ці країни живуть зараз?

      Після завершення югославських воєн минуло майже 20 років. За цей час вектор розвитку країн суттєво змінився. Північна Македонія та Євросоюз влітку мають розпочати переговори про вступ республіки до ЄС.

      Словенія з 2004 року – член НАТО, Хорватія – з 2009, Чорногорія вступила в Альянс у 2017 році. Сербія веде переговори про приєднання до програми індивідуального плану партнерства. Країнам, які воювали, доводиться починати жити разом, врегульовувати відносини та проводити перемовини. Бо, наприклад, і Косово, і Сербія при відповідних зусиллях з їхнього боку можуть вступити до ЄС.

      Балкани знаходяться в семи годинах їзди від нашого кордону. Там теж працює безвіз і я скористався цим минулого року. Мені було цікаво подивитись, як живе регіон, де всі вбивали усіх.

      А живе він добре. Дуже заможно і гарно виглядають країни, які змогли без будь-яких зобов’язань вислизнути з під російсько-сербського впливу. Це і Словенія, і Хорватія. Там високий рівень життя, гарні дороги і охайне, красиве довкілля, в гірських районах якого іще можна знайти розтяжки та міни.

      Так зараз виглядає Хорватія
      Так зараз виглядає Хорватія

      Найгірша ситуація там, де конфлікт завершено не було. Там, де він, по факту, просто заморожений і може вибухнути знову. Це в першу чергу, Боснія. Країна, яка постраждала протягом балканських воєн найбільше і змушена була домовлятися з ворогом, тепер має трьох президентів: хорвата, серба і боснійця, які можуть приймати рішення лише одноголосно.

      Там є обмеження на те, хто і як може викладати історію війни. Там є стійке відчуття, що рано чи пізно у цьому регіоні може знову политися кров. Политися по вулицям однієї з найкрасивіших столиць – мальовничого міста Сараєво.

      Україна теж має чинити опір Росії

      На жаль, ця доля може чекати і на нас, якщо ми не зможемо з вами зробити свій рішучий ривок і порвати з малоросійським минулим. Насправді, усе поки ще в наших руках. І саме нам обирати сценарій за яким ми закінчимо свою війну. І нам же прийдеться його втілювати.

      Читайте также: Сили спеціальних операцій: як Україна може дати гідну відсіч Росії

      Капітуляція та мир за будь-яку ціну зараз дуже часто призводять до рік крові в майбутньому. На щастя, ми не Боснія. Ми ще маємо вибір і сили чинити опір. У нас є армія і зброя, підтримка Заходу і радянські склади боєприпасів. Зі сценаріїв завершення конфлікту у нас є кілька і ми можемо з них обирати. Головне – не загратися, не забутися і в результаті не програти своє майбутнє і свою країну.

      Источник: 24 канал
      powered by lun.ua
      Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter
      Комментарии
      Больше новостей
      Залиште відгук