Цепочка безнаказанности: самые болезненные темы украинцов за 30 лет независимости

За 30 років у незалежній Україні зробили недостатньо у дотриманні прав людини. Для кожного українця є принаймні 3 болісні теми: правоохоронна, медична і гендерна. Вони найчастіше турбують кожного і кожну з нас – про це далі читайте у блозі.

К теме Ассоциация, безвиз и миротворцы: достижения внешней политики Украины за 30 лет

Шанс на зміни у судах та поліції

Після Революції Гідності Україна отримала шанс на масштабні та якісні зміни у судово-правоохоронній системі. Галузь значно втратила довіру населення за попередні роки.

Реформи провели, про них прозвітували. Проте що в сухому залишку? Що Україна отримала після гучної переатестації судової гілки влади та так званого очищення поліції й появи патрульних?

Приблизно 80% українців усе ще не довіряють судовій владі. У народі побутує думка, що в суді при наявності потрібних зв'язків можна "відмазати", "порішати" і решта відомих вам синонімів. Звісно, зробити це стало відчутно складніше, але це і досі можливо.

Правосуддя під сумнівом

Звичайні громадяни й громадянки не мають упевненості, що зможуть добитися правосуддя. Тут варто пригадати:

• гучні кримінальні справи з підозрюваними політиками;
• низку пійманих на хабарях суддів, які не були покарані;
• нерозкриті вбивства активістів і журналістів від Гонгадзе до Шеремета.

Актуально Сейчас власть со мной не коммуницирует, – мама Павла Шеремета о расследовании

Є ще десятки тисяч справ звичайних людей, які не добилися справедливості, бо їхні справи не в пріоритеті. Злочини не становлять важливої перспективи для статистики або ж просто через службову халатність.

"Успіх" поліції

Успіх реформи поліції теж під великим сумнівом. Хоча й успіхом це назвати досить складно.

Українці спостерігали, як недоброчесні співробітники старої міліції, які не пройшли переатестацію, зрештою поновлювались на роботу через суди.

Частина із цих людей аж ніяк не підпадала під критерії доброчесності, зізнавалася навіть про тяжкі злочини на поліграфі, але все одно повертала собі погони.

Поліцейські-злочинці вже давно не оксюморон

Після реформи, коли всі вже відзвітували, далі є низка ганебних випадків, як-от: 

• убивство поліціянтами 5-річного Кирила Тлявова;
• зґвалтування жінки правоохоронцями просто у відділку в Кагарлику;
• побиття і приниження неповнолітніх хлопців із боку патрульних на Житомирщині.

Це є свідченням того, що реформа дала збій. Лави поліції недоочищені, а правоохоронці ще досі послуговуються "телефонним правом" і "паличковою системою".

К слову Полицейские-наркоторговцы: стали известны фамилии задержанных

Бюро загублених злочинів

Через прикру систематичність злочинів поліцейських і створили Державне бюро розслідувань. Установа нині працює над правоохоронцями й іншими чиновниками, які порушили закон.

За останні роки разом із бюро розслідувань запрацював цілий комплекс інших органів: від Національного антикорупційного бюро України й Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до нового Вищого антикорупційного суду України.

До їхньої ефективності й незалежності від влади є великі питання.

Хочеться вірити, що нові органи зможуть стати "запобіжником" для посадовців та зруйнують ореоли недоторканості й безкарності. Можливо, Україні вдасться розірвати ланцюжок від безкарності до нових злочинів.

(Без)платна медицина

Право на здоров'я – питання, яке стало вкрай актуальним із початком пандемії. Проте будьмо відверті, серйозних проблем у медичній сфері вистачало всі останні 30 років. Модель "безоплатної медицини", що залишилась у спадок від СРСР, давно дала збій.

Є величезні проблеми з медобладнанням, якого катастрофічно бракує, та яке вже давно застаріле. Онкохворі та ВІЛ-інфіковані обмежені до гарантованих державою безоплатних препаратів. Нерідко це і відсутність доступу до медпослуг у селах.

Стоит к прочтению На Львовщине медики объявили голодовку из-за невыплаты зарплаты: фото

Фінансова недозабезпеченість лікарень і занизькі заробітні плати медпрацівникам. Це все призводять до дефіциту кваліфікованих працівників, які тікають за кордон. Ці проблеми мала б розв'язвати медреформа, розпочата за попередньої влади.

Пандемія витягла всі "скелети із шафи"

Повну безпомічність медичної сфери продемонструвала пандемія. Тут був і брак апаратів штучного дихання, і ліжкомісць, і низька ефективність роботи швидкої допомоги. У лікарнях на початках бракувало навіть засобів індивідуального захисту, масок, рукавичок чи захисних костюмів.

Потрапити в лікарню стало для важкохворих громадян реальним квестом. У деяких лікарнях людей клали просто в коридорах.

Процеси закупівлі й забезпечення вакцинами теж не минули гладко. Цього разу Україна знову "пасла задніх" та чи не останньою в Європі розпочала вакцинацію.

Гендерне насилля актуальне

Переходимо до гендерних питань, а точніше до проблеми домашнього і сексуального насильств. Проблеми, що загострились із початком карантину і стали більш видимими.

Предыдущий выпуск "Не годится плакать": мужчины также страдают от насилия, но редко признаются

Ми нарешті усвідомили, що від домашнього насильства щороку страждають близько 1 мільйона українок. Проте страждають не лише жінки.

До речі. За даними опитування Amnesty International, близько 6% чоловіків в Україні теж зізналися, що зазнають насильства вдома. І це ті, які лишень наважилися зізнатися.

Про що це говорить? Проблема зачіпає значну частину населення і її конче потрібно розв'язувати.

Є багато основних змін

Що змінилося в Україні у цьому питанні? Багато чого, але основні зміни відбулися за останні 3 – 4 роки.

Домашнє насильство насамперед криміналізували, тобто домашнє насильство в Україні уже визнається реальним злочином. У разі доведення систематичності кривдник може отримати реальне кримінальне покарання.

По-друге, поліцейські отримали повноваження на місці виписувати термінові заборонні приписи.

Зауважте! Приписи забороняють наближатися до постраждалої людини, а також комунікувати з нею у будь-який спосіб на строк до 10 днів.

Почали нарешті з'являтися шелтери для жінок, тобто спеціальні таємні місця, де жінка може переховуватись від кривдника певний час. Проте їхня кількість мала, та вони не відповідають міжнародним стандартам.

Професійні привілеї скасовані

Зовсім нещодавно парламент скасував і привілеї для поліцейських і військовослужбовців, яких раніше могли притягнути до відповідальності лише у межах дисциплінарних статутів.

А це означало, що на практиці притягти домашнього тирана до відповідальності, якщо він поліцейський або військовий, було практично неможливо. Нині ж це змінено. Тепер людей таких професій мають карати за загальною процедурою.

Насильний секс у шлюбі – зґвалтування

Величезним проривом останніх років стало визнання статевого акту у шлюбі без згоди зґвалтуванням. Якщо раніше чоловік і жінка були в шлюбі, то довести зґвалтування було практично неможливо. Навіть, якщо були всі докази:

• тілесні ушкодження;
• тривале непроживання разом;
• пара перебувала у процесі розлучення.

Тепер це змінено і секс має бути за згодою, незалежно від того у шлюбі пара чи ні. У цьому питанні зробили таки немало. Проте все ж недостатньо.

Важно Короткие юбки и алкоголь – это не согласие на секс: возмутительные мифы об изнасиловании

Чому, запитаєте ви? Хоча домашнє насильство вже криміналізоване, саму справу за домашнє насильство можуть відкрити аж після 2 адміністративних проваджень протягом 1 року. Це значно ускладнює процес.

Стамбульска конвенція – важлива угода

Останнім часом уряд України демонструє готовність до розв'язання проблеми насильства щодо жінок. Проте в Україні все ще не криміналізували нав'язливе і небажане переслідування, яке називається сталкінг.

"Панацеєю" сталкінгу могла б стати ратифікація Стамбульської конвенції – документ, який зможе прискорити якісні зміни на рівні всіх важливих інституцій. Україні досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію.

Угода забезпечила б владі чітку "дорожню карту" реформ, зокрема:

• подальше вдосконалення законодавства;
• освітні програми для чиновників та суспільства;
• механізм урядової звітності;
• та інші важливі зміни.

30 років незалежності – 30 років боротьби

Наостанок хочу все ж перейти до приємних моментів. 30 років незалежності – це 30 років невтомної роботи наших співгромадян і співгромадянок заради кращого майбутнього, добробуту і процвітання держави.

Багато чого зроблено, багато позитивних і потрібних змін упроваджено. Нам удалося не втратити державність попри збройну агресію, вистояти фінансово в умовах не однієї кризи та вижити в період пандемії.

Разом ми – сила, а отже, нам під силу будь-які звершення.