І досить розповідати про високий ВВП 91-го року, бо це такий самий міф, як золото Полуботька. Зробіть собі зараз фіксований курс одна гривня дорівнює одному долару і наш ВВП відразу стане вищим за французький.

Цікаво Серпень – чорний місяць для Росії

Економічне диво станеться. На папері

Єдине, що тоді люди вірили, що просто здобуття незалежності вирішить всі проблеми. І жаба тогочасної економіки перетвориться чи то на принца, чи то на принцесу, в залежності від ваших вподобань. Але ніт, так не буває. І ми пішли не тим шляхом. І досі остаточно не визначились із ним.

Водночас так добре як зараз, українці не жили ніколи у своїй історії. Ми не стали Сингапуром, ми не стали Ірландією. Ми не стали навіть Польщею, бо не бажали робити те, що робила Польща. Проте життя наше стало набагато комфортнішим, доходи в середньому вищі й вже точно на ці доходи ми можемо щось купити в магазині. І це не говорить про те, які ми молодці.

То ж тільки те, що ми скинули пута комунізму дозволило нам дійти поточного моменту, коди навіть під час війни, із непрацюючим судом і африканським кредитним рейтингом наше життя краще, ніж за часів супер індустріальної економіки радянського зразка.

Читайте Чому Кримська платформа викликає істерику Кремля

Проте хіба це все, чого ми прагнемо?

Залишатися найбіднішою країною Європи? Вдовольнитися, як талановитий футболіст добрим контрактом у клюбі олігарха, контрабандиста чи колхозника і згаяти талант?

Якщо ні, то треба ставати на шлях успішних, повторювати за Польщею, робити правильні, іноді болючі, кроки. Бо ми здобули незалежність від Москви, але досі не декомунізували нашу економіку.

І щоб незалежність стали синонімом успішності ми маємо нарешті зробити те, що не наважилися зробити у 1991 році. Краще пізно, ніж ніколи.