Юлія Тимошенко тепер в опозиції – до чергового по рахунку президента України. Своє політичне рішення вона виправдала традиційною риторикою – "злочинними діями влади" – початком земельної реформи та реформою НАК "Нафтогаз".
Читайте про словесну перепалку Зеленського і Тимошенко
Але за лірикою публічних заяв криється сувора правда життя – переходу Тимошенко в опозицію передували невдалі спроби лідера "Батьківщини" проштовхнути кадрові призначення близьких до неї людей на посади при новій владі.
Як повідомляють мої джерела, Тимошенко вела переговори з Банковою про працевлаштування своїх людей, щонайменше, на два грошовитих напрямки. Які не перебувають на слуху та мають дуже мало спільного з публічною риторикою Тимошенко, що вона, мовляв, хоче втілювати свій "Новий курс" в Україні.
Про які посади просила Тимошенко
► Перша посада, якої прагнула Тимошенко для своїх людей в обмін на підтримку ініціатив президента Зеленського в парламенті – це керівництво на Державну продовольчо-зернову компанію України. Це підприємство входить у 10 найбільших державних компаній в Україні, воно управляє державними елеваторами, що грають велику роль в експорті зерна за кордон, а також має право викупляти зерно у фермерів для подальшого продажу закордон трейдерами.
Там обертаються мільярди, і в тому числі за часів влади Януковича там було викрадено сотні мільйонів доларів китайського кредиту. Інтерес Тимошенко не до соціальних міністерств, не до Пенсійного фонду, а саме до державної компанії з великими грошовими потоками – цілком зрозумілий.
На зерні зараз робляться цілі статки, а керівник Державної продовольчо-зернової компанії може бути дуже корисним для одних олігархів та дуже шкідливим для інших. Тому не дивно, що пороги приймальні міністра економіки Милованова, який тепер відповідає і за аграрну політику, одночасно оббивають декілька депутатів від партії "Батьківщина".
► Але не однією аграрною сферою живе Тимошенко – вона претендувала на те, щоб за президентства Зеленського її людина очолила Державне агентство України з управління зоною відчуження. Зараз на чолі цього органу влади, що оперує Чорнобильською зоною і багатомільярдними бюджетами фінансової допомоги, перебуває виконувач обов’язків.
Незмінні традиції Тимошенко
Одержавши відмову, Тимошенко вирішила перейти в опозицію. Формальним приводом для цього стало ухвалення закону про ринок землі. Загалом, міняти посади на політичну підтримку – це типова модель поведінки Юлії Тимошенко, яку вона сповідує всю свою кар'єру.
► Пригадайте, як в попередньому парламенті Тимошенко вступила в коаліцію та отримала крісло міністра екології, яке віддала в квоту свого політичного спонсора Олександра Онищенка.
► Але ще більш яскраво цей принцип "баш на баш" – послуга в обмін на послугу – сповідувався Тимошенко, коли вона працювала прем'єр-міністром в 2007 – 2010 роках. Тоді в критичних голосуваннях її підтримувала фракція – не дивуйтеся – комуністів. За це уряд Тимошенко призначив на десяток посад ставлеників комінстичної партії.
Юлія Тимошенко
Іконостас комуністів Тимошенко
Архіви не горять, і я можу нагадати, як цей самий принцип, з яким Тимошенко прийшла до Зеленського – голоси в обмін на посади – використовувала вона.
До теми: Тимошенко проти президентів: до кого йшла в опозицію лідерка "Батьківщини"
В уряді Тимошенко, який був сформований коаліцією "Батьквіщини", "Нашої України" та блоку Литвина, був цілий іконостас комуністів. При чому, крім політичної корупції, це все супроводжувалося непотизмом – тобто прилаштуванням родичів.
► Так, заступником міністра охорона здоров’я вона призначила Валерія Бідного, зятя екс-спікера комуніста Олександра Ткаченка.
► Заступником міністра внутрішніх справ – Василя Мармазова, сина тодішнього депутата від КПУ Євгена Мармазова.
► Заступником глави Державної податкової адміністрації у Тимошенко був Олег Матвєєв, син депутата-комуніста Валентина Матвєєва.
Окрім того, Тимошенко як прем'єр-міністр віддала комуністам посади заступника міністра юстиції, заступника міністра молоді та спорту, заступника міністра транспорту та зв’язку, голови Державного комітету лісового господарства, заступника глави "Нафтогазу", а також Державного комітету архівів, що тоді викликало серйозні протести в її партнерів по коаліції.
Прихильність Медведчука
Але не тільки комуністи були тоді союзниками Тимошенко, але і одіозний Віктор Медведчук, який закривав для неї питання взаємовідносин з президентом Росії Володимиром Путіним.
Читайте також: У "Слузі народу" прокоментували суперечку Зеленського і Тимошенко
За прихильність Медведчука Тимошенко зробила одіозного Тараса Козака заступником голови Державної митної служби. Того самого Козака, якого з жахом згадують у Львівській області, де він разом з братом Медведчука тримали в страху весь бізнес. Це той самий Козак, який зараз є депутатом від "Опозиційної платформи "За життя" та номінальним власником телеканалів Медведчука – "112", NewsOne та Zik. І це той самий Козак, який контролює через пов'язаних осіб газовий бізнес у Росії.
Тарас Козак
За всі роки роботи прем'єр-міністром Тимошенко так і не змогла пояснити, чим їй так знадобився Козак на посаді.
Принцип торгівлі посадою в обмін на голоси
Загалом принцип торгівлі посадою в обмін на голоси – це один з традиційних різновидів української політичної корупції. А щойно політиків починають відлучати від потоків, як вони із прихованих союзників стають публічними опонентами. Так, нещодавно про свою опозиційність нагадало й ВО "Свобода", яка стала одним з організаторів акцій протесту проти формули Штайнмаєра.
Читайте також: Батл Тимошенко – Зеленський: хто виграв від словесної сварки
Але мало хто розуміє, що ця радикальна позиція націоналістів збіглася в часі з намірами влади приватизувати "Укрспирт", де останні роки сидів смотрящий від "Свободи" на прізвисько "Пупс".
Ігор Кривецький "Пупс"
Тому публічна політика дуже часто є лише виставою – надбудовою над процесами розподілу грошових потоків. І втрата годівниць швидко перетворює політичних союзників на опонентів. Саме для викорінення такої політичної корупції Генеральна прокуратура та антикорупційні органи мають бути повністю незалежними. І створення цього є історичним обов'язком для Володимира Зеленського. Чи впорається він – стане зрозумілим вже найближчими місяцями.