Почему у "новых" партий не получается

Молоді та швидкоплинні

Що спадає на думку? Ось неповний перелік тих, хто починав як "молодий і перспективний", а закінчив як "неперспективний, але все ще молодий".

До теми Це не виступи у клубах, – Рудик про амбіції Притули очолити "Голос"

• "Оновлення країни" Валентина Наливайченка. Забули? Був такий проєкт. Закінчився тим, що пан Валентин очолив "Нашу Україну", яка тоді була уже поза політичними процесами.
• "Демократичний альянс". Легендарна партія, яка робила протести під ГПУ та проявила себе під час Революції Гідності. Завела кількох депутатів у Київраду. Кілька людей потрапило у список "першого непрохідного" Анатолія Гриценка та його партії "Громадянська позиція" на парламентських 2014 року.
• "Сила людей". Партія, яка мала на меті показати інший тип організації. Врешті-решт усе закінчилося дрібними чварами та постійними спробами викинути за рамки процесів Олександра Солонтая, який був ідеологом і організатором партії.
• "Люди важливі". Позиціонували себе як громадський рух. Декілька людей потрапило у список "Слуги народу" у 2019 році.

Чому цим партіям і громадським ініціативам не вдавалося пережити випробування владою?

Історія з "Голосом"

Напевно, найбільше сучасних інсайтів видно з інтерв'ю Сергія Притули виданню "РБК" під гучним заголовком "Я бачу себе новим керівником "Голосу".

Нагадаю, наразі Сергій Притула та група партактиву гостро критикують лідера партії Кіру Рудик. При цьому партія переживає явно непрості часи.

Читайте також На фронті було простіше, ніж зараз в політиці, – інтерв’ю з волонтеркою "Армії SOS"

Святослав Вакарчук, який був номером один списку, склав мандат влітку 2020. За результатами опитування, опублікованого групою "Рейтинг" 9 квітня 2021 року, "Голос" готові підтримати 2,6% від тих, хто визначився та має намір проголосувати.

Його інтерв'ю я розбираю безвідносно до постаті Сергія Притули. Текст цікавий як певний анамнез дитячої хвороби активізму в українській політиці. Сподіваюся, мій погляд допоможе новим політикам не робити помилок і все-таки виграти боротьбу за владу в подальшому.

По-перше, відсутність партійної дисципліни. Якщо ми проаналізуємо більш успішні партії, то побачимо, що зазвичай там є вимушена чи добровільна повага до рішень партії. Щодо того, що якісь конференції є "підтасованими" чи ні не прийнято говорити постфактум. Мало того, робота з підготовки партконференцій є важливою складовою роботи парторганізаторів. Політика – це про коаліції. Якщо не згодний з результатами конференції – готуй нову. І при цьому аналізуй, чи не нанесеш ти більше шкоди.

По-друге, нарцисизм замість розуміння бренду партії. Наявність публічних заяв про розкол фактично знімає партію з різних коаліційних домовленостей. На відміну від активізму, де метою є яскрава акція, політичний процес неможливий без союзів. Політична сила з якою не можна знайти точок дотику стає нецікавою. З нею простіше не зв'язуватися.

Актуально Це реально, – Юрчишин про бажання Притули очолити партію

По-третє. Якщо ідеш у лідери – показуй свою здатність ризикувати. З інтерв'ю "РБК" Сергія Притули чітко видно, що він неготовий іти у вільне плавання з телеканалів групи "Стар Лайт Медіа". Його пояснення щире – де брати гроші. І тут я пригадую питання, яке колись у ефірі "Громадського" ставили кандидату на пост мера Василю Гацьку: "Якщо ти не можеш знайти інвестиції у свою кампанію, то як плануєш знаходити інвестиції у столицю України?".

По-четверте, політизація низки питань заради скандалу. Наприклад, Сергій Притула озвучив тезу про те, що в меморіальному центрі "Бабин Яр" не має бути російських грошей. З чим я теж згодний. При цьому Сергій посилається на Йосипа Зісельса, хоча той у програмі "Посеред тижня з Сергієм Притулою" сам говорив, що просив гроші у Фрідмана для створення Музею. Взагалі тема Бабиного Яру в інтерв’ю виглядала як "ударна" і чи не єдина політична, що теж викликало певні підозри. Знову-таки, Притула чомусь упустив той факт, що фракція "Голосу" в Київраді проєкт підтримала.

Що б я порадив Сергію Притулі?

Напевне, основна порада – сконцентруватися не на своїй особі як потенційному лідері "Голосу", а запропонувати свою модель виходу партії з кризи. Наразі ж його публічна активність добиває віру виборців як у саму партію, так і в можливість несистемних проєктів. З тих даних, що я бачив, голоси просто перейдуть до "Європейської солідарності", яка теж працює на патріотичній території.

Також у інтерв'ю не вистачає меседжів, які би допомогли виборцю відкалібрувати своє ставлення до "Голосу" Притули. Ці меседжі мають бути відповіддю на питання, які найбільше турбують виборців. Не секрет, що зараз це питання військової загрози, коронавірусу, соціальні питання. Так, патріотичний електорат теж хвилюється за доплати медикам, за тарифи, за податки. Уперте небажання бачити ці факти згубило не одну молоду партію.

До теми На телевізійну роботу витрачаю менше часу, аніж депутати відпочивають, – Притула

Висновок простий. Молодим партіям часто не вдається через те, що людям з активістського середовища важко вписатися у вертикаль партійного будівництва. Відповідати за свій напрям роботи. Інша крайність – ігнорування реальності. Як політичного середовища, так і соціологічних реалій. Не можна просто взяти і нафантазувати виборця та його "болі". Це можна викристалізувати з кількісної соціології, глибинних інтерв'ю, фокус-груп.

У політиці головний вимір – ефективність. Тут як ніде видно розділення на переможців і лузерів. Хто не вивчив цей урок – програє.