Про те, що казка є невід'ємною частиною культури людства – свідчать фольклори усіх народів світу. Казки, незалежно від їх тематики, спілкуються мовою архетипів, що дуже рятує у часи, коли об'єктивних знань не вистачає. Майстри минулого, які приходили до відкриттів у своєму ремеслі, часто не могли пояснити причин успіху чи провалу пролукту. Враховуючи не дуже велику тривалість життя, у давні періоди на переказ усіх дій, які виконував майстер, часто не вистачало, тому на допомогу приходив міф, або казка. Якщо, наприклад, ви подивитесь на коефіцієнт корисної дії у тепловіддачі різних порід дерев, ви простежите цікаву закономірність – священні/ хороші дерева, мають найвищі показники ККД, а от прокляті/погані дерева мають дуже низьку віддачу. Такі міфи, без застосування науки, карбували у підсвідомості необхідні для виживання шаблони поведінки, які зменшували навантаження і покращували побут.
Рекомендуємо! Джордж Сорос і "соросята" української політики: хто і для чого маніпулює цим терміном
Наразі, маючи повний арсенал інструментів для критичного мислення, українці залишаються захопленими в полон архетипами і міфами, що заливають інформпростір з усіх пристроїв, які здатні до передачі інформації. Інфантильність нашої нації можна пояснити пережитими страхами радянського періоду. З одного боку ця інфантильність стає захисним інструментом від відповідальності і реальності, яка потребує активності і аналізу. Натомість пасивність дозволяє залишатись в ефемерному світі, де володарює казка. Остання має здатності до купи магічних речей. Коли відбувається регресія мислення до емоцій – хороший політик різко може стати поганим, а риторика, що лунала два роки тому і різко змінила вектор на протилежний, буде пояснена казкою – як досягнення світлого майбутнього і вимушений крок архетипу героя, якого зараз транслює медіа. Раніше я сушив голову, чому люди не підіймають слів свого політичного кумира, що лунали 5, 10, 15 років тому і мали абсолютно протилежну позицію. Але у світі казки – це логічно. Бо логіка там відсутня.
Власне тому, у даному розрізі нашої ментальності демонізація Джоджа Сороса виглядає надзвичайно комічно. Якщо ви хочете отримати вершки даного перенесення "ворога" і "битви зі злом", вам достатньо запитати з десяток постійних телеглядачів, хто ж він такий той Сорос. Можу битись об заклад, що ви дізнаєтесь про нього більше, ніж він сам знає про себе. Таким чином передачі та навіть телемарафони прив'язані до "запаху його діяльності" є прикриттям, набагато серйозніших і трагічніших подій, які відбуваються за ширмою блакитних екранів, гіпнотизуючи маси мовою архетипів. Адже для інфантильності вік не важливий. Важлива регресія до не критичного мислення і відмова від відповідальності.
Раптом вам доведеться спілкуватись з людьми, для яких заміщення ворога зупинилось на панові Соросі, або ж раптом ви самі потрапите на телемарафон, присвячений так званому демону – запитайте їх: скільки українців вбив чи покалічив Сорос, а скільки президент сусідньої держави про злочини якого телемарафонів немає.
Саме це питання є ключем до спільного між американським діячем і антигероями казок, адже завдяки світу казки реальні вороги наших пращурів у свідомості дітей здавались не такими страшними як міфологічні образи, з якими боролись герої у казках.
P.S. Ні, я ніколи не отримував коштів і грантів від Сороса. Мене лише бентежить, що за цими ментальними іграми ми не бачимо справжнього ворога, який розглядає нас впритул.
Хто такий Джордж Сорос?Джордж Сорос – 89-річний американський бізнесмен угорсько-єврейського походження. Його статки налічують понад 8 мільярдів доларів, а з Україною його пов'язує підтримка реформ у нашій державі, а також фінансування активістів, громадських діячів та організацій.
Крім того, Джордж Сорос відомий своєю антиросійською позицією та діяльністю. Зокрема, він відкрито критикує режим Володимира Путіна.
Читайте також: Джорж Сорос: що відомо про американського фінансиста, якого не любить Росія