Протягом поточного пленарного тижня, згідно порядку денного, заплановано початок розгляду законопроекту у другому читанні та вихід на компромісне рішення по усіх ключових положеннях. Створення Вищого антикорупційного суду сьогодні стало вимогою часу, суспільної думки, державотворчих реалій.
Читайте також: 70-80% суддів подумає, чи варто брати хабар, – експерт про Антикорупційний суд
Про необхідність впровадження в нашій державі антикорупційного суду говорять давно і не безпідставно. Як юрист, як народний депутат та заступник голови правового комітету парламенту я залишаюсь переконаним прихильником того, що така інституція повинна діяти в Україні, адже без Вищого антикорупційного суду ми ніколи не зможемо говорити про дієву і ефективну боротьбу з корупцією у вищих ешелонах української влади. І сьогодні у керівництва держави, у більшості народних депутатів є політична воля аби такий суд існував.
Склалась ситуація, коли в умовах поширення явища корупції та існування корупційних ризиків на всіх рівнях державної влади в Україні сьогодні принципово неможливо вирішити жодної соціальної, економічної, політичної проблеми. Корупція перестала бути просто бюрократичною проблемою, яка здійснює свій вплив на економіко-соціальне становище населення. Тепер корупція – це виклик безпекового характеру, адже проникнення цього явища у військову, правоохоронну сфери в умовах триваючої збройної агресії Росії на території України створює загрозу існуванню держави як необхідної формації для організації країни.
Іншою важливою проблемою стало ментальне примирення українців з явищем корупції, яка почала сприйматись на повсякденному рівні як суспільна норма, хоча на рівні вербальних висловлювань більшість населення декларативно підтримує думку про його небезпечність. Цей психологічний момент зазвичай упускають або ж відводять на другий-третій план, але саме ментальний програш держави, який проявляється у втраті віри українців у здатність державних інституцій боротися з корупцією, є однією з головних причин такого низького рівня довіри суспільства до держави та його щораз активніших спроб замінити державу власними самоорганізуючими формаціями.
Утворення єдиного спеціалізованого антикорупційного суду вбачається назрілим сьогодні інструментом у системній політиці вирішення проблеми протидії корупції на стадії судового розгляду. Варто зауважити, що це, скоріше, вирішення проблеми на перехідний період, після закінчення якого розгляд справ має продовжуватися судами загальної юрисдикції, або ж за принципом спеціалізації побудови системи судоустрою будуть утворені антикорупційні суди першої інстанції, юрисдикція яких поширюватиметься на усі без винятку корупційні злочини. Дуалістичність судової системи, потенційний конфлікт компетенцій – це те, що ще потребуватиме реагування парламенту і те, що уже вказує нам на необхідність продовження пошуку ідеальної моделі антикорупційної політики держави.
Маємо розуміти, що наразі потрібна дійсно щира та відповідальна політична воля усіх тих, хто в даний момент відповідає за долю країни. Так, антикорупційний суд можна називати наріжним каменем усіх наших реформ, втім більш важливою є подальша системна політика держави в цьому напрямку, діалог з громадянським суспільством. Антикорупційний суд – старт потрібних змін, необхідність, продиктована сучасним кризовим менеджментом держави, а не вимога стратегічного планування на майбутнє. Саме зараз дуже важливо забути про одвічну проблему українців, що називається постійними та системними чварами і згуртуватися, аби продемонструвати усьому світі, що в комплексному питанні боротьби з корупцією ми єдині та принципові.
Підсумовуючи, варто завжди пам’ятати і розуміти, що Україна має два найбільших та найнебезпечніших ворога: зовнішнього – російського агресора, і внутрішнього – корупцію та повсюдні корупційні ризики. Прийняття законопроекту про Вищий антикорупційний суд повинно стати ефективною зброєю в руках держави та громадянського суспільства, основою механізму, що дасть можливість побороти корупцію. Здолавши корупцію, ми значно покращимо свої шанси і на перемогу над агресором. Кремль, як відомо, не боїться сьогоднішньої України, більше того, він зацікавлений в корумпованій Україні, адже це дозволить йому маніпулювати політиками та чиновниками. Росія боїться України завтрашнього дня – сильної, економічно потужної, самодостатньої. Такої, яка сама обиратиме свій власний шлях і свою подальшу долю. України без корупції.
Читайте також: Проблема не в тому, як відсіяти негідних суддів, а в тому, щоб вибрати найкращих, – експерт