Коаліція на двох – де юре, ширка де-факто

На тритижневі канікули одні депутати пішли в надії на щасливе і тихе повернення у звичний робочий режим, інші ж почали 30-ти денний відлік від розвалу коаліції.

Перші — це депутати двох найбільших провладних партій – БПП та НФ (Народний Фронт), керівництво яких вирішило за допомогою юридичних хитрощів зберегти коаліцію на папері та посилити її ідеологічними елементами в залі.

Чому БПП та НФ вважають що коаліція існує? Тому що вихід із коаліції для поодиноких депутатів (не фракцій) прописаний дуже не точно, і залишає поле для маневру керівникам коаліції. Набагато простіше виходити із коаліції фракціями. Тобто поодиноко депутати не мають змогу швидко вийти, наприклад по причині, що це не будуть зачитувати із трибуни.

Тому чисто арифметично, коаліцію залишила недостатня кількість мандатів, себто тільки фракції. А ті, хто покинули фракції, не можуть наразі покинути коаліцію юридично. Звісно, вони можуть перебувати в коаліції, але не погоджуватись із її керівництвом чи принципами, і не голосувати. А це Президенту та Прем'єру і не потрібно, адже на зміну важкокерованим інакомислячим депутатам із внутрішньої опозиції прийдуть лояльні "кнопкодави" із бізнесово-депутатських груп. Які ситуативно будуть підголосовувати.

Виходить так, що в залі парламенту буде одна коаліція – БПП та Народний Фронт – та дві опозиції: демократична (БЮТ, Самопоміч та Радикальна партія Ляшка) та проросійська (Оппоблок, Воля Народу та інші). Така конструкція дуже зручна для влади, адже для прийняття рішень по Донбасу, коаліція схилятиметься до східної (проросійської) частини опозиції і проводитиме рішення. Коли потрібно буде приймати європейські закони, то влада апелюватиме до західної – так званої демократичної опозиції.

Конструкція ВР із двох флангів розв’язує руки владі для прийняття різного роду рішень. Але зрозуміло, що так довго тривати не зможе. І через опозиційних депутатів, рейтинги яких ростимуть, і вони будуть дивитись в сторону виборів. І через те, що команди Президента та Прем’єра не зможуть довго уживатись в одній коаліції. Адже навіть сьогодні вони не можуть поділити "урядовий пиріг", про що свідчать публічні війни компроматів за міністерські портфелі, найгучніший з яких це, звісно, "Син Авакова", враховуючи те, що за крісло МВС сьогодні найбільша суперечка.

Проросійські ініціативи Тимошенко

Зміна іміджу Тимошенко відбулась не тільки ззовні, адже по адміністративному кварталу пішли слухи, що Тимошенко взяла російський вектор. Ні, не те що ви подумали – риторика буде та сама: НАТО, ЄС, США і МВФ, але підкилимні домовленості все ж таки проросійські.

Уже сьогодні російські еліти готові із нею працювати, і Путін може бути не проти розробити план врегулювання військового конфлікту на Сході під Тимошенко. І тепер виходить, що старий жарт, про те, що єдиним договороспроможним чоловіком у Києві для Москви є Юля Володимирівна – жартом не вважають.

Друге, Тимошенко взяла чіткий вектор на розхитування коаліції та дострокові вибори. На яких вона планує як мінімум вдвічі покращити свій результат, мінімум.

Підтвердженням проросійської теорії можна вважати надто активну-деструктивну позицію Тимошенко на засіданні РНБО 2014 року. Коли ЮВТ агітувала не виступати проти планів Путіна. Насправді дані наведені депутатом Б.Березою неповні.

Більше можна дізнатись в кулуарних розмовах із депутатами Народного Фронту, які розповідають що позиція Тимошенко по не захисту Криму, була зумовлена виключно тим, що ЮВ паралельно намагалась вирішити із Путіним особисто питання Криму без військ: здати тут, здати там, але отримати Президентство. Не вийшло, і тому що Юля переоцінила свою харизму, і тому що Путін уже давно вирішив окуповувати Україну.

Виходить так, що старий нереалізований план стає новим – перспективним.

Не зрозуміло тільки одне, ЮВТ розпочала гру за Прем’єрство чи все ж таки Президентство? Адже політики, наближені до Леді Ю, говорять що посада Яценюка її уже давно не цікавить.

Перспектива нових виборів

В неділю, інформаційну тему тижня під назвою: "політична криза та відставка Яценюка" замінили на третій Майдан, розбиті вікна російських банків та маргіналів-тітушок у готелі "Козацький". І це не на користь хиткої коаліції Яценюка із Порошенком, чого не можна сказати про Тимошенко. Адже, це гарно лягає в її стратегію.

За три тижні вихідних Президент із Прем’єром мають укріпити коаліцію. Гройсман наприклад пропонує круглі столи, не зрозуміло на скільки це ефективно, але побачимо. Тим не менше, через ці три тижні розпочнеться нове протистояння, і доведеться чітко відповісти на питання про вибори, коаліцію та Кабмін.

Інша сторона, зокрема пул Тимошенко отримає платформу для піару та вимоги позачергових виборів. Які більшість національних політичних еліт перенесли на осінь, а там вирішать, в залежності від політичної ситуації ззовні та всередині країни.

Питання, коли ж вони почнуть щось робити для країни проти ворога та корупції, залишається відкритим.

Поки що головна тема політичної повістки – внутрішні чвари, боротьба за владу та можливі парламентські вибори на осінь 2016 року.

Читайте також: Вистава із відставкою Яценюка — стратегічна поразка Президента