Що насправді відбувається з судовою реформою

Це ключовий орган, який реалізовує судову реформу. Чи можна очікувати від нього реального очищення судової системи?

Вища кваліфікаційна комісія суддів України була заснована у 2011 році Віктором Януковичем. Зараз комісія складається з 16 осіб, 10 з яких є суддями чи суддями у відставці. Половину складу ВККС обирає З’їзд суддів з числа суддів. Тобто більшість комісії складають саме судді, інші 6 – це адвокати та науковці, і жодного представника громадськості.

Читайте также: Реалії судової реформи: 99% старих суддів та значне збільшення їхньої зарплати

Очищенням суддівського корпусу та відновленням довіри до судів займається орган, що у більшості складається із самих суддів, до яких у суспільства така мізерна довіра. Але можливо у склад ВККС увійшли судді, які дійсно мають бездоганну репутацію та спроможні на диво – забезпечити самоочищення суддівського корпусу ?Давайте придивимось до деяких членів Комісії.

Весельська Тетяна Федорівна, з 1991 року працює суддею і призначена у ВККС будучи суддею Вищого адміністративного суду. На посаді члена комісії вона запамталась кастрюлями. Так, саме кастрюлями. Тетяна Весельська у декларації за 2016 рік вказала шубки, сумочки, годинники, меблі, коштовності і набір каструль. Оскільки у декларації вказується лише майно, вартість якого перевищує 130 тисяч гривень, то уявіть скільки коштують ці кастрюлі.

Читайте также: Громадська рада доброчесності припиняє участь у переатестації суддів: причина

Пані Весельська задекларувала понад 1 мільйон 600 тисяч гривень готівки. Близько половини цієї суми не підтверджені доходами. А це вже відповідна стаття Кримінального кодексу – класичний приклад незаконного збагачення. Саме тому у липні 2017 року НАБУ зареєструвало кримінальне провадження за цим фактом. Перевірку декларацій Весельської проводить і Нацагенство з питань запобігання корупції.

Як бачимо, суддя Весельська живе не бідно. Має вона і чималу квартиру площею 129 квадратних метрів. Проте у 2016 році вона, як суддя на підставі сумнівного рішення суду безкоштовно отримує ще й квартиру площею 104 квадратних метрів у елітній новобудові у Києві. А вже через два місяці квартиру приватизовує її 30-річна дочка, яка є заступником начальника однієї з районних податкових у Одеській області.

До речі, з дочкою теж цікаво. Вона є дружиною депутата Одеської обласної ради від Опозиційного блоку, екс-помічника Сергія Льовочкіна – Павла Напрієнка. Відповідно до закону усі судді повинні вказувати у Декларації родинних звязків усіх родичів, які працюють у судовій системі, правоохоронних органах, є депутатами чи високопосадовцями. Таким чином суспільство мало б дізнатись та протидіяти клановості у цих сферах.

Так от, Весельська мала би вказати у цій декларації свого зятя, втім цього не зробила. Найцікавіше, що саме Вища кваліфікаційна комісія і має перевіряти правильність заповнення цих декларацій суддями. Заява з вимогою повести таку перевірку свого члена подано ще у середині березня. Однак комісія не спішить це робити.

А тепер про іншого члена Комісії – Юрія Тітова. Його пов’язують із Сергієм Ківаловим, куратором судової системи часів Януковича. На конкурсі до Верховного суду був скандал з перевіркою практичних завдань кандидатів до Касаційного адміністративного суду. Результати мали очевидні ознаки штучного втручання.

Колегію, яка перевіряла ці роботи і до якої входили саме Тітов та Весельська, довелось замінити. Сам Юрій Тітов все життя працював у судах. З судами пов’язана професійна кар’єра багатьох його родичів. За цей час він зміг непогано забезпечити себе та родину і побудувати будинок під Києвом з критим басейном.

У січні 2017 року Юрій Тітов несвоєчасно подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. У зв’язку з цим на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Тітов оскаржив цей протокол у Солом’янський суд. Суд приймає унікальне рішення – виявляється усі мають подавати ці декларації, а Тітов не повинен. Коли ж про цей факт стало відомо засобам масової інформації, Вища кваліфікаційна комісія кинулась захищати свого члена, навіть вимагала спростування, продемонструвавши типові прояви кругової поруки, з якою мала б боротися.

А як ситуація з членами ВККС, які не є суддями? У 2016 році Державна судова адміністрація на конкурсних засадах призначила нового члена ВККС – адвоката Тараса Лукаша. Вже незабаром результати конкурсу оскаржили. Позивач стверджує, що Лукаш використав на конкурсі сфальшований документ. Якби це була неправда, то її можна було б елементарно спростувати шляхом проведення експертизи. Однак Лукаш чомусь цього не робить, на суд не ходить.

Матеріали цієї справи відкривають ще й іншу таємницю. Стає зрозумілим, що сам конкурс на члена Вищої кваліфікаційної комісії був фейковим і переможець визначався не в результаті конкурсу, а як завжди – шляхом кулуарних домовленостей. А тепер проаналізуємо результати діяльності Комісії. Можливо сумніви у доброчесності окремих її членів не є перешкодою для реального звільнення недоброчесних суддів ?

На жаль, 2,5 роки діяльності ВККС довели, що очікувати від неї реальних змін судової системи марно. Більше того, стає очевидним, що реалізовується сценарій формування лояльного і залежного суддівського корпусу під нову владу. Комісія з легкістю залишає у судовій системі дискредитованих суддів, які у часи Майдану виносили очевидно неправосудні рішення.

Суддя Лічевецький та Мельник, які залишили в силі рішення про заборону Майдану у Києві. Судді Захарчук, Антонюк, Дрига, Журба та ще з десяток інших, які засуджували невинних учасників акцій протестів. Усі вони отримали зелене світло від діючої кваліфікаційної комісії.

Кожен четвертий суддя у новому Верховному Суді саме завдяки цій Комісії має статус недоброчесного. Ця ж Комісія перетворила оцінювання діючих суддів на фейк та конвеєр. За 2 тижні оцінювання пройшло 286 судді і лише 4 вирішено звільнити. Це змусило Громадську раду доброчесності вийти з процесу. Вона не відновить свою участь в оцінюванні суддів, поки не будуть відсторонені члени ВККС, щодо яких є чіткі факти їх недоброчесності.

Але здається пора ставити питання більш глобально та змінювати самі принципи формування Вищої кваліфікаційної комісії.