Alea iacta est (жереб кинуто) – слова, які промовив Юлій Цезар під час переправи зі своєю армією через річку Рубікон. Цезар ризикував, але мав у своєму розпорядженні загін відданих людей. Кинути жереб (перейти Рубікон) означає прийняти невідворотне рішення, обрати свою долю в складній ситуації.
Читайте також: Освітня програма для військових: кого і як навчатимуть?
Військовий "Жереб" не має жодних медалей і відзнак. Усі його нагороди – це побратими, які мають честь потиснути йому руку та обняти при зустрічі.
Побратим "Немо" згадує таке:
Весною 2015 року ми з "Жеребом" йшли з бойового виходу. В одному з понівечених снарядами будинку в Пісках "Жереб" побачив піаніно і вирішив зіграти "Собачий вальс". Під час цього неймовірного виконання відстань між маестро "Жеребом" і терористами була приблизно 350 метрів. Їх захопленню не було меж. Приблизно через 2-3 хвилини (певно в знак подяки та естетичної насолоди) їхні оплески у вигляді прицільного 80-мм мінометного обстрілу почали м'яко падати нам мало не на голову. Бажання залишитись та смакувати плоди свого тріумфального виступу маестро "Жереб" чомусь не виявив. Хоча я йому запропонував знову продемонструвати свою неперевершену манеру виконання на "біс", але в нього чомусь зовсім пропав музичний настрій. Нам довелося рятуватися в підвалі. Зараз ми згадуємо цей випадок зі сміхом.
Тільки військові вміють так інформативно, майже без слів, поспілкуватися один з одним. І тільки врятований побратим "Немо", якого "Жереб" виніс з поля бою на собі, більше від інших знає, що таке дружба, братерство, відданість, сміливість.
Наша перша зустріч з "Жеребом" була коротка, здружилися ми пізніше. Але тоді він кілька секунд мовчки подивився на мене дуже вимогливим поглядом, просканував як рентген. Цей хлопець розбирається в людях і відчуває брехню і непорядність.
Якось ми їхали провідати "Немо", побратима, якого "Жереб" врятував. На вулиці стало холодно, здійнявся вітер.
На блискавці його куртки замість гачка я побачила кільце від гранати, воно було прилаштоване, щоб застібалася блискавка. Війна входить у наше життя непомітно і стає його частиною. Коли його маленька донечка плаче, він каже їй, щоб не хникала, бо вона дочка солдата. В його повсякденному одязі є завжди щось військове: якщо не камуфляжні штани, то шапка. В куточку його кав'ярні стоїть військовий рюкзак, бронік лежить у багажнику, всі документи при собі. Зараз він варить смачну каву у власній кав'ярні "93 coffee grains". Який зміст цієї назви? Це означає "Зернятка 93-ї бригади".
Хтось лежить у землі, хтось вижив і повернувся. Зернятка розкидані по всій Україні, але за необхідності вони зберуться у свій героїчний загін знову. Знай свою історію і допомагай армії.
Читайте також: Безупинна праця: як волонтери та звичайні українці оснащують українських військових