А дякувати вони мають Петру Олексійовичу Порошенку і зараз я поясню чому. Норма, про яку йде мова, з’явилася в тексті правок до закону, розданому в комітеті за годину до голосування, а пізніше — у вже оприлюдненому законі. Так от відповідає за появу цієї норми цілком і повністю голова комітету з питань правосуддя Руслан Князевич, який спочатку вписав її проект рішення комітету, а потім, бідося, забув саме її озвучити, зачитуючи під стенограму рішення для голосування Верховною Радою.

Читайте також: Яке "але" має закон про Вищий Антикорупційний суд в Україні

Нагадаю вам, що саме Князевич став народним депутатом по списку Блоку Петра Порошенка і за його ж квотою очолив один з ключових комітетів Верховної Ради. Саме Князевич кілька місяців блокував фінальне голосування закону про антикорупційний суд. Не будемо перебільшувати роль Руслана Князевича, він лише безвольний втілювач наказів Петра Порошенка.

Саме тому позиція Президента в цій ситуації вирізняється особливим цинізмом. Якщо коротко, то Порошенко скинув відповідальність на Верховну Раду України, яку як котиків розвів його ж юрист.

Читайте також: "Серпом по рейтингу": як зрізати популярність корумпованого депутата

До речі, сам Князевич, як голова комітету, наслідуючи приклад шефа, теж вирішив перекинути відповідальність. Ви не повірите на кого — на Венеційську Комісію. Цитую офіційну заяву комітету: "Під час підготовки Законопроекту до другого читання Комітет погодився із рекомендаціями експертів Венеційської комісії".

Це, перш за все, дурна, а вже потім дешева й огидна брехня. Дурна, бо до заяви комітету Князевича, коментуючи скандал навколо обговорюваної правки, секретар Венеційської Комісія сказав: "З боку Венеційської Комісії не було такої вимоги". Не зважаючи на цю однозначну заяву, спочатку Руслан Князевич, а згодом і Порошенко прикривають своє шулерство позицією Венеційської Комісії.

У понеділок голова фракції Блоку Петра Порошенка, виправдовуючи підміну норми про апеляцію, заявив, цитую: "Вона була змінена ДЕЯКИМИ АКИВІСТАМИ В ЗАЛІ". Значить, виглядало, це, мабуть, наступним чином. За 10 хвилин до голосування мої колеги по шторах спустились з ложі преси в залу засідань Ради. Потім підмінили в виступаючого з трибуни Князевича загримованим мною. І вже я, підстумно вдаючи з себе голову комітету на трибуні ВРУ, не зачитав під стенограму потрібну правку.

Загалом ситуація з нашою владою не нова, і що з нею робити знаємо, і ми українці, і цивілізований світ. Маємо змусити політичну еліту виправити їхнє ж шулерство. Для цього Раді потрібно проголосувати коротенькі зміни, які передадуть усі закінчені справи НАБУ зі старих корумпованих судів у новостворений антикорупційний суд.

Що, погодьтеся, логічно. Бо навіщо створювати новий антикорупційний суд, якщо більше 135 закінчених справ з сотнями обвинувачених ТОП-посадовців залишаться в старих судах, де зависнуть на роки. Тож за півроку цирку, який у нас чомусь називають судом, вдалося зачитати третину тексту.

Наголошу, справу так і не почали розглядати по-суті. Весь цей час вони просто зачитують документ, який описує злодіяння Насірова. Боюся, щоб чоловік від старості не помер до вироку. А навіщо нам мертвий Насіров? Він нам треба, живий і повний сил! Щоб мати можливість в колонїі відробити вкрадені у нас з вами майже два мільярди гривень.