Передусім варто зазначити, що у плані організації Саміт миру – це протокольно-логістичний подвиг. Бо саміт виявився справді світовим. Втиснути його після складних виборів у Європі, до саміту G7 і напередодні Курбан-байраму – це дуже сильно. Плюс буквально напередодні забезпечили присутність ще кількох знакових країн. Тож без жодних застережень треба віддати належне нашим дипломатам та всім, хто забезпечував захід.
Дивіться також Путін ненароком розкрив реальне становище Росії й підказав світу, як перемогти
Основний результат саміту, який можна оцінити вже зараз
Основний результат саміту вже зараз – у можливостях, що він породжує. Бо зустріч у такому форматі й з такою повісткою потрібна не лише Україні. Інакше б на саміт не було б такої явки.
Формально розглядалося три питання. Обмін полоненими – це важливо для нас, щоб у фокусі були люди.
Але основний зміст та підґрунтя, заради якого всі й зібралися – це "продовольство" (читайте – гарантії свободи судноплавства) та "ядерна безпека" (читайте – нові правила розповсюдження ядерної зброї).
По-перше, ще у 2021 році українська сторона у публічній формі звертала увагу партнерів, що Росія у Чорному та Азовському морях знищує саму ідею свободи судноплавства. А якщо можна одним в одній точці світу, значить, можна буде й іншим. Що вже наочно доводять інші товариші руками хуситів.
Якщо не покарати порушника, хаос на морських комунікаціях стане новою нормою. Розвиток безпілотних технологій на порядок здешевлює точку входу в процес для різноманітних лиходіїв. Авіаносці – це чудово. Але є нюанси. І ця проблема стосується всіх.
По-друге, Україна добровільно віддала ядерний арсенал в обмін на джентльменські обіцянки. Причому "джентльмени" забрали не лише ядерне озброєння, а й намагалися максимально стерилізувати українську армію від усього далекобійного озброєння (дивом зберегли "Точки-У").
Повномасштабна агресія одного з "джентльменів" відразу підняла до небес запит на володіння своїм ядерного озброєння у всіх, хто раніше вагався. Тепер ніхто нікого не переконає, що є якісь гарантії. І Росія, опинившись у стратегічній безвиході, почала розігрувати цю карту.
У лютневих статтях Караганов прямо написав: Росія готова роздати ядерну зброю своїм друзям. На підкріплення тези на арену було викликано спеціально навченого Лукашенка.
Присутність Караганова живцем разом із Путіним на форумі до СПб напередодні Саміту миру – це сигнал з боку Росії, що вся ця ядерна риторика є актуальною.
Кремль намагається спозиціонувати БРІКС як дилерську структуру з блек-джеком та ядерною зброєю для своїх.
Чому в Європі у всіх, крім ядерного Макрона, сіпаються очі? Бо немає відповіді.
На тлі всього цього у багатьох на планеті виникає питання до світових "гегемонів": "товариші гегемони, або виконуйте свої "гегемонські" обов'язки та розберіться з цим бардаком, або бути біді".
Наразі Захід має 2 варіанти, як діяти
На столі є два варіанти "розібратися з бардаком":
- "Звичайно, так не можна, агресія це погано. Але давайте в цьому випадку (з Україною) підемо назустріч агресору, щоб потім знайти якісь рішення на благо всього світу". Цей варіант підкуповує тим, що не треба сильно напружуватися, всі витрати несе жертва агресії, ризики переносяться в майбутнє. Слабке місце: а хто в це повірить, якщо агресор не покараний? У чому страховка від повторення? Чи може краще переметнутися туди, де роздають "ядерку"?
- "Відірвімо агресорові руки та ноги, а голову насадимо на пику і виставимо на базарній площі. А потім збудуємо якусь модель". Мінус – у необхідності робити зусилля та ризикувати прямо зараз, натомість є якась логіка, в яку вірять.
Не робити нічого – не можна. Пожежа може стати неконтрольованою. Україна – це точка, де можна все це вирішити, щоби не вирішувати потім скрізь, зокрема у себе вдома.
Навіть ті, хто не підписав підсумковий документ (і ті, хто не був присутнім), точно розуміють ціну питання. Це не Херсонська та Запорізька область. Це їхня особиста шкура.
Саміт суттєво пришвидшив розумові процеси.