– "ДніпроАзот" мав відновити роботу ще на початку червня, але згодом через свого постачальника він повідомив, що не може цього зробити. Саме тому водоканали залишилися на мінімальних запасах. Залишки хлору для безперебійної роботи на водоканалах наразі сягають від 3-4 діб до 14 діб – і це вже крайні строки.

Станом на цей день завод досі роботу не відновив, хоча 17 липня була нарада урядовців за участю представників "ДніпроАзоту". Були поставлені певні задання, але через добу після зустрічі з’ясувалося, що завод так і не почав працювати,
– запевнила експертка.

– Після проблем з цим заводом, ми почали шукати інші джерела виробництва і постачання азоту. Адже дуже багато є підприємств в Європі, зокрема Польщі, Угорщині та Румунії. Наразі з Румунії вже почали завозити перші партії хлору, але наземним транспортом завести достатню його кількість нереально. Налагодити імпорту азоту – не проблема, але нам потрібен час. З Узбекистану ми зможемо отримати хлор лише в 20-30 числах серпня.

– Чим менший водоканал, тим більші витрати. Для кожного водоканалу має накладатись прогнозований тариф. І тоді вони вирішують, яка система очищення підходить на їхню вихідну воду. Рахункова палата за результатами оцінки минулого року написала про те, що неможливо дотриматися в Україні правил щодо якості питної води, тому що за цей період не відбулися інвестиції.

Україна дуже відстає з технологіями. Основна причина в тому, що галузь водопостачання останніх 10 років знаходиться в складному стані. Постійно зростає вартість електроенергії, тарифи водоканалів не ростуть, ні одна інвестиційна програма жодного водоканалу не виконувалась,
– зазначила Ольга Бабій.

– В кожному місті має бути окремий протокол знезараження й очищення води. Немає державної програми "Питна вода", яка існує у всьому світі. Найбільша наша проблема, що всі наші підприємства не були вчасно модернізовані, тому зараз це вирішити дуже складно.