Сонні Лістон - поганий хлопець, який усіх побив

17 вересня 2011, 16:06
Читать новость на русском

Ви знаєте, що таке бути 24-ю дитиною в сім'ї? Ви уявляєте, що таке втекти із дому в 13 років, аби лише уникнути побоїв батька-садиста?

Ви відчували, що таке справжній голод - такий, що примушує піти на відчайдушні речі, піти на злочин? Ви знаєте, що таке потрапити підлітком до в'язниці? Якщо ні, то не засуджуйте героя нашої розповіді, просто спробуйте вислухати його історію. Історію Сонні Лістона - чемпіона світу з боксу в надважкій вазі.

В'язниця

Своє повноліття Сонні зустрів за ґратами. У нього не було ані цента за душею. Він був на самісінькому суспільному дні і майбутнє не обіцяло йому нічого доброго. Однак Господь змилосердився над хлопцем і послав йому свого слугу. Католицький падре став першим тренером з боксу для Сонні Лістона.

Вийшовши із в'язниці у 20 хлопець уже знав - він не буде красти і грабувати, він не буде голодувати та жити під відкритим небом. А все тому, що він уміє та любить боксувати.

Дикий хлопець

Опоненти, спочатку на любительському, а згодом і на професійному ринзі, падали додолу один за одним, немов перестиглі груші. Його суперники ще перед гонгом виглядали, мов перелякані зайці. Це й не дивно. М'язи Лістона вражали, мов скеля. Руки були довгими та безжальними. Величезні кулачиська - найбільші в історії боксу. Агресія Сонні била фонтаном. Його погляд називали поглядом ката.

Можливо, він вибрався б на вершину і раніше. Однак через побиття офіцера поліції Лістон знову сів у в'язницю. Ніхто вже не знає що там сталося насправді. Втім пам'ятаймо - це були 50-ті роки. Білі люди в формі не надто приязно ставилися до кольорових громадян. Зрештою, Сонні ніколи не любив поліцейських. А копи, в свою чергу, ніколи не любили Сонні...

Півроку бокс жив без Лістона, однак гідних суперників так і не з'явилося. Він на повній швидкості йшов до чемпіонського бою, а зв'язки із мафією, в яких усе частіше звинувачувала боксера преса, лиш пришвидшували вирішальне протистояння.

Тодішнього чемпіона - Флойда Патерсона - він нокаутував у першому раунді. Він став чемпіоном, однак справжньої популярності, якої так хотілося, Сонні не дочекався. В аеропорту на новоспеченого чемпіона не чекали ні фанати, ні репортери. Він був простий, неосвічений, не надто красномовний, зазвичай похмурий. Публіка прагнула не такого чемпіона. І їй було начхати наскільки добре Лістон боксує. Боксер зізнавався - глядачі рідко вигукували його ім'я, зазвичай - він чув як скандують ім'я суперника. Він був таким собі поганим хлопцем, який побив усіх. Реванш із Патерсоном, до слова, також завершився у першому раунді.

Публіка отримала свого кумира згодом, коли все яскравіше почала сяяти зірка Кассіуса Клея, майбутнього короля боксу Мохаммеда Алі. Він літає по рингу, немов метелик. Жалить суперників, немов бджола. Він багато усміхається і чудово говорить. Він і став тим, хто скинув Лістона із боксерського трону.

Перший бій закінчився перемогою Кассіуса Клея технічним нокаутом. На сьомий раунд Сонні просто не вийшов. Офіційна причина - пошкодив плече. Ця поразка викликала чимало розмов. Одні казали, що Лістон просто злякався, розуміючи що програє. Інші, що чемпіон віддав титул навмисне, бо його попросили друзі з коза-ностра. Сонні був чемпіоном і на перемозі Клея хтось добряче нажився. ФБР розпочало розслідування.

Матч-реванш із тепер уже Мохаммедом Алі викликав ще більше розмов. У першому раунді Лістон упав немов підкошений, хоча удару ніхто навіть не помітив. Його так і назвали - удар-фантом. Боксерська спільнота і досі неодностайна. Дехто стверджує, що вся справа в феномені Алі. Удар, який виглядав абсолютно безпечним, поцілив у скроню і звалив такого буйвола як Сонні. А дехто каже, що Лістон знову клеїв дурня. Він, до слова, був фаворитом і цього бою. Хтозна. Далі настала ера геніального Мохаммеда Алі - короля боксу, колишнього чемпіона - Сонні Лістона - через кілька років не стало.

Наркотики

Його знайшли в будинку в Лас-Вегасі. На руці - сліди від уколів, біля тіла - шприц, на кухні - пакетики з героїном. Здавалося б - усе зрозуміло. Та тільки дружина Лістона стверджує, що у чемпіона була фобія. Він страшенно боявся голок і ніколи, навіть лікарям не дозволяв себе колоти. Та додаткового розслідування не було. Адже ж ми пам'ятаємо - Сонні ніколи не любив поліцейських. А копи, в свою чергу, ніколи не любили Сонні...

Він пішов у 38,у його житті були злети, були і падіння. Та хто має право засуджувати його, 24-ту дитину в негритянській сім'ї? Спи спокійно, Сонні! Ти був справжнім чемпіоном!