Соня народилась в Одесі, та після смерті батьків семирічну дівчинку забрали родичі з Петербурга. Своє справжнє мистецьке життя розпочала в Парижі, куди вона переїхала на навчання, а от творчий прорив — у декреті. Шиючи ковдру для новонародженого сина, молода художниця використала різнокольорові клаптики тканин. І тут прийшло осяяння: до дизайну одягу можна також додати трохи авангарду. Так Соня починає шити дивакуваті сукні з тканинним колажем.
Її клієнтками ставали голлівудські зірки. Будинки моди Yves Saint Laurent та Missoni зізнавалися, що українка була їхнім натхненням. 1925 року журнал Vogue виходить з її ескізом на обкладинці, і це було справжнім визнанням. У Європі зароджується рух емансипації, жінки не бажають носити вузькі спідниці, набридає бісер і пір'я. Українка пропонує мінімалістичні пальто, сукні прямого крою з геометричним принтом.
Та моди їй мало. Соня стрибає по різних жанрах, залишаючи за собою шлейф кольорів: береться за розробку костюмів для балету Сергія Дягілева, шиє взуття, розфарбовує автомобілі, створює ткані килими, ілюструє книги, займається керамікою та вітражами.
У Франції її обожнювали: організували помпезну виставка у Луврі, вручили орден Почесного легіону, а коли президент Жорж Помпіду приїжджав із візитом до Річарда Ніксона, то не знайшов кращого подарунка, ніж картина Соні.
У своїх спогадах Соня Делоне часто зізнавалася, що її любов до яскравих кольорів бере початок зі спогадів дитинства: "Це фарби мого дитинства, фарби України. Спогади про сільське весілля із сукнями в червоних і зелених тонах та кольоровими стрічками".