Як виглядали вишиванки в давнину: фото старовинних сорочок, які вас вразять

Юлія Турелик

Джерело:

"Локальна історія"

Основні тези

Вишиванка є важливою частиною української культурної спадщини, з особливим неповторним виглядом та сакральним значенням.
Стародавні вишиванки на території України носили вже в Київській Русі, але їх популярність розповсюдилася у XVIII-XIX століттях.
Вишивка розглядається як магічний процес, де енергія людини акумулюється та передається через голку в тканину.
Дослідники проєкту "Локальна історія" віднайшли світлини давніх вишиванок, відображаючи різноманітні орнаменти та стилі з різних регіонів.
Українці відзначають День вишиванки 16 травня, де всі мають можливість вдягнути цю унікальну частину одягу та відзначити її красу.

Українка в стародавній вишиванці / Фото "Локальн історія"

Вишиванка – це складова культурної спадщини України. Процес вишивання сорочки є справжнім унікальним мистецтвом, яке опанували наші предки. Ми вже звикли до сучасних вишиванок з цікавими орнаментами й кольорами, втім стародавні вишиванки мали особливий неповторний вигляд, а кожна з них наділялася сакральним значенням.

Історики кажуть, що на території України вишиванки носили ще в Київській Русі, втім тоді таке вбрання було лише для представників еліти. Розповсюдження вишитої сорочки та головним елементом народного одягу припало на кінець XVIII – початок XIX століття.

Читайте також Як впізнати Борщівську та Яворівську вишиванку: основні деталі, які їх відрізняють

Стародавня вишиванка – це справжнісінька вишита реліквія. Здавна кажуть, що вишивка є магічним процесом, оскільки енергія людини через електромагнітні лінії долоні акумулюється на кінчиках пальців і через голку, яка є провідником, вшивається в тканину.

Дослідники проєкту "Локальна історія" віднайшли світлини давніх вишиванок, деякі з яких мають вже понад 100 років. Усі вишиванки є унікальними, оскільки належать до різних регіонів, яким притаманні свої орнаменти.

На світлинах жінки зображені в повноцінному українському строї. Вони одягалися не лише у сорочки, але й жилетки з вишивкою, плахти та доповнювали образ коралями, а у волосся заплітали стрічки.\

Андрій Гоцур з дружиною Анною та сином Михайлом, село Сянки Турківського району, 1948 рік.