Театр абсурду у Верховній Раді
Найстрашніше – це коли збираєш найдикунські речі, неадекватні рішення, якісь факапи і провали. Ти збираєш все це і бачиш, що в тебе просто підсумковий випуск новин тижня. Тому що дикість і неадекват це наша буденність.
Як можна обрати між провалом медичної реформи та круговою порукою депутатів, які не дозволили арештувати фігурантів бурштинового скандалу? Що більше на дні тотальний факап із заходом лоукоста Ryanair чи незняття недоторканості з нардепа Дейдея, в пику всьому електронному декларуванню?
Увесь тиждень події наступного дня були абсурднішими за попередній. І їх серйозно обговорюють, виходять заголовки новин, виступають експерти. Всі всередині цього процесу колупаються в деталях і роблять вигляд – ні, не що все добре – а що цей театр химерного неадеквату вимагає до себе саме такого серйозного ставлення. Замість того, щоб просто спалити цей сценарій. А ззовні – це шоу яке не скидається на щось реальне, але таким є.
Читайте також: Як регламентний комітет знущався над Луценком
Наша парламентська реальність, це голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я, яка сидить у буфеті Верховної Ради, в той час як її шукають підписати законопроекти з медичної реформи – найважливіші профільні законопроекти за її каденцію політика. А потім голова парламентського комітету з охорони здоров’я раптово хворіє просто перед розглядом законопроектів у залі.
І її везуть до лікарні. Звісно це спеціалізована чиновницька лікарня Феофанія. Єдина в країні державна лікарня, звідки не видно жодних проблем в медицині. Реформу провалено. Не через голову комітету, депутатам просто хотілось швидше злиняти на канікули.
А медична реформа – це одна з найважливіших речей на сьогодні. Ви проживете на кілька років менше, тому що медична реформа не розпочалась. Це драма. Але коли це має неадекватні причини, ну типу "ви проживете на кілька років менше, тому що депутатом кортіло якнайшвидше вмостити дупу на теплий пісочок", то драма перетворюється на комедію ситуацій.
Читайте також: Недореформи: у Гройсмана буде пенсія, а в тебе – ні
Веселий серіал, у якому навіть найжахливіші речі супроводжуються закадровим сміхом. І актори серйозні, і події ніби кепські, але такі нереальні для здорового глузду. Ну, як у нас. І ти просто не можеш себе з ними ототожнити. Але ж це жодним чином не змінює того простого факту, що медичної реформи немає.
І це мало вплине на депутатський корпус. Вони їздять лікуватись до закритої Феофанії. А ви вже за день не згадаєте, що там з медичною реформою. І чи планувалась вона взагалі. Тому що ніхто не запам’ятовує зміст кожної окремої серії. Сіткоми не для цього. Їх завдання розважати в цей момент. Не потрібно напружуватись, завтра вам покажуть наступну серію. Щоб ви забули про попередню.
Завтра група народних депутатів скоїть щось ще більш запаморочливе і сюрреалістичне. І скоїть це з серйозним виразом обличчя, в ситкомах все саме так. Наприклад, в день провалу арешту своїх колег-хабарників наклепають законопроект про те, щоб після відкриття пленарних засідань читати "Отче наш". Забувши про відокремлення церкви від держави, наприклад. Або про рівність всіх релігій.
Читайте також: Про романтичні витівки прикордонників та абсурдні рішення в справі Насірова
У світській на превелике щастя Україні подібний законопроект є тотально антиконституційним. І існує виключно тому, що народний депутат може написати будь-яку маячню та оформити з неї законопроект.
І зауважте, це знов усі коментують так само. Теж серйозно. Теж лунає закадровий сміх. Ця тема цілком могла б бути у "Підсумках дна". Із жартами про те, що їм потрібно читати не "Отче наш", а щось із екзорцизму. Чи про те, що спочатку у Раді читають "Отче наш", потім у генпрокуратурі офіційно продають індульгенції.
Законопроект про "Отче наш" – це цілком формат "Підсумків дна". Але підсумків про нього не буде. Тому що мене не турбує купка малоадекватних людей, які "Отче наш" подужали прочитати, а Конституцію – ні.
Читайте також: Про нову поліцію та проституцію
Де в біса медреформа? Чому після приголомшливих доказів парламент не дає право арештувати нардепів-хабарників. Чому президент нагороджує державними відзнаками негідників – це було кілька тижнів тому, ви може вже не пам’ятаєте. І головне – чому життєво важливі речі і якусь незначну нісенітницю вони своїми діями оформлюють в одному і тому самому жанрі?
У жанрі дурнуватого комедійного серіалу. Який ми дивимось посеред палаючого будинку.