Тягнибок: Я прекрасно розумію почуття ветеранів
Джерело:
ГлавкомПо гарячих слідах лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок у коментарі "Главкому" дав оцінку подіям, які сталися на 9 травня у Львові.
- Чи берете ви на себе повну відповідальність за те, що відбувалось вчора у Львові?
- Вибачте, але ми, як політична сила, зробили абсолютно всі профілактичні законні кроки, щоб цих дій вчора не відбулося. Я хочу нагадати, що коли провокатори-депутати Верховної Ради намагалися ухвалити цей закон про "червоні прапори", ми зробили політичну заяву, провели цілу низку акцій протесту проти прийняття такого закону, який, до речі, не підписаний Президентом і є нелегітимним. По-друге, ми провели сесії в обласних, міських, районних радах, де заборонили використання нелегітимної червоної символіки на тих територіях, де управляють дані органи місцевого самоврядування. І на тих сесіях ми ухвалили заяви-звернення до Президента, Генпрокурора, СБУ, Верховної Ради і попередили про можливі провокації. Більш того – ми дали конкретні дані правоохоронним органам про тих людей, які будуть приїжджати, бо ця інформація до нас поступила з наших джерел від одеської та кримських організацій. Ми робили десятки прес-конференцій, подали до суду і виграли його – суд заборонив проведення будь-яких акцій протесту. Що ще владі було потрібно, щоб забезпечити правопорядок?
Наступний момент – чому міліція так дволико проводила свої дії? На Марсовому полі вони показово не пускали ветеранів класти квіти до могил, а на Пагорбі Слави навпаки саме міліція супроводжувала вісім автобусів з провокаторами від "Родіни" і "Руського єдінства", хоча було судом заборонено проводити ті акції. І дали їм можливість підняти червоні прапори всупереч усім заборонам. Ми їх попереджали: не буде червоних прапорів – нічого не буде, буде все тихо. А вони навмисно там дозволили, там заборонили, і таким чином влада сама себе перехитрила. Усю відповідальність треба класти на цю абсолютну недолугу владу, як центральну, так і місцеву, яка є непрофесійною, не враховує тенденцій.
Ну, як можна дозволити проведення такої провокації у Львові, де кожна друга сім’я постраждала від того, що приходили з червоними прапорами, знищували, вбивали і вивозили у Сибір? Коли мою маму чотирьохрічну "НКВДист с красной звездой на лбу" і з червоним прапором прийшов, за коси витягнув з ліжечка дитячого і на вісім років завіз у Сибір ведмедів там годувати, то мені байдуже абсолютно, хто там що говорить, але я буду захищати свою родину, свою землю, щоб червоного терору тут більше не повторилось.
- Ну ви ж самі кажете, що влада свідомо йшла на провокації, а ви свідомо їй підіграли, чи не так?
- Ще раз кажу – мені байдуже, хто що говорить. За 20 років нашої діяльності ми те й робили, що діяли в антикомуністичному русі, і завжди так будемо робити. При чому тут провокації? Зрозумійте мою мотивацію: мене не треба провокувати до чогось, я не хочу повернення комуністичного режиму. І ще важливо: в даній ситуації не мало значення – "Свобода" чи ні. Якби там не було "Свободи", там були б прості львів’яни. До речі, "свободівців" там була, може, чверть з присутніх, а решта – прості люди, які не є політично заангажовані в якихось організаціях, вони просто проявляли свій протест.
Не було б червоних прапорів – нічого б не було. Влада це знала, але вирішила всіх обхитрити, при цьому задницю облизавши і догодивши як Кремлеві, так і центральному керівництву. Влада абсолютно не орієнтується в настроях людей. Вони що – не розуміли, що буде така реакція? Я не маю поки що стовідсоткової інформації, але подейкують, що молодчиків, які приїхали, тримали у військових частинах навколо Львова, годували там. Тобто влада з ними співпрацювала! І коли вже офіційні акції закінчилися, а більша частина людей розійшлася, міліція тримала автобуси з провокаторами на Окружній і їх під супроводом повезли на Пагорб Слави. Звичайно, ті люди, які там ще залишилися, давали реакцію на це.
- Чи тримали ви своїх прихильників під контролем?
- Ну, "свободівці" дисципліновані… Ми взагалі планували, що нічого не буде, і, до речі, завжди оминали питання 9 травня. Для мене, наприклад, це не є свято, але я прекрасно розумію почуття ветеранів, дітей ветеранів і з повагою ставлюся до цього почуття. Ветеранів ми не зачіпали, а наша реакція була лише проти провокаторів-комуністів з партії "Родіна" і "Руського єдінства", що поприносили незаконні червоні прапори.
- Добре, а хто освистував ветеранів, видирав квіти в Садового, вінок в російського консула?
- Ви побільше слухайте деякі заангажовані засоби масової інформації. Ясно, що були поодинокі непорозуміння, сутички. Тих, хто мирно йшов і хотів покласти квіти, ніхто не зачіпав. З тими, хто витягував радянську і російську символіку і демонстративно ображав українців, звичайно, могли бути певні сутички.
- На кшталт стрілянини на Личаківській?
- На відзнятому ролику чітко видно, що був молодик зі зброєю, а люди, що його оточували, були зовсім не ветеранського віку.
- На відео також можна побачити, як їх переслідували, в тому числі, люди з закритим обличчям...
- Якщо уважно подивитись, то це не була ніяка самооборона. Людина йшла, розгорнулась, витягнула пістолет і прицілилася. Поруч з нею нікого не було. Чистої води про-во-ка-ці-я, це була спрямована саме проти "Свободи".
- Зараз, коли пристрасті вже вщухли, чи не вважаєте ви, що можна було діяти дещо по-іншому?
- Ну, а як по-іншому?! Якщо не виконується рішення суду, якщо їм наплювати що їхній же Президент не підписав цього закону, і все одно влада це робить, то вибачте – буде "Свобода" чи ні, завжди буде реакція вулиці. Вулиця завжди повставала, і передусім в Україні, проти несправедливості, брехні та беззаконня. А вулиця – це вже безконтрольний процес. Революція завжди відбувалася в Україні, коли влада нахабно не виконувала тих же законів, які сама й встановлювала. Нагадати, з чого почалася Помаранчева революція? З того, що Кучма тупо оббріхував, не виконував закони, і люди повстали проти тієї несправедливості. Тому хочу ще раз наголосити – якби там не було "Свободи", був би хтось інший. Вони дочекались того, що сталось. За великим рахунком, ця влада заслуговує того, щоб вулиця їх підняла на вила, і рано чи пізно, це сталося.
- Ви припускаєте, що події у Львові можуть зіграти з вами злий жарт, і, як і після вашого легендарного виступу на Яворині, інші опозиційні сили просто відмежуються від вас?
- Я перепрошую, а чим закінчився мій виступ на Яворині?
- Вас виключили з фракції "Наша Україна".
- А тепер? Де "Свобода" сьогодні, а де ті, хто мене критикували?
- Ну якщо ви збираєтесь, як кажете, звалювати режим, то краще робити це спільно з іншими опозиційними силами.
- А ми координуємо свої дії з іншими силами і цікавимось, чому не було жодного народного депутата від тих так званих опозиційних сил вчора у Львові. Де вони всі були – герої? Чи вони не розуміли, що ця влада провокує?
- Виглядає, що вони не піддались на явну провокацію, а ви – так.
- Добре, розкажу іншу історію. В Тернополі комуністи підняли червоні прапори. Ви читаєте коментарі тих, хто зараз нас критикує? "Як це так? "Як "Свобода" допустила?" Тобто якщо ми нічого не робимо, нас критикують. Якщо діємо, теж критикують. Може, справа не в наших діях, а їм "Свобода" як кістка в горлі стоїть? Вони прекрасно розуміють, що ми є дієвою організацією і ми хоч щось робимо, противлячись цій владі. А вони де сидять? На форумах?
- А що ж ви в Тернополі, до речі, не допрацювали?
- Комуністи в час, коли люди були в церкві, вилізли, як таргани з нір, і попіднімали червоні прапори. Але ж і у Франківську, і в Тернополі "свободівці" прореагували і не дали їм провести марші, не дали повивішувати прапори на адмінбудивлях...
- Сьогодні пройшла інформація про відставку львівського губернатора Михайла Цимбалюка, а керівництво фракції "Свободи" в облраді заявило, що буде домагатись його відставки, навіть якщо Президент її не задовольнить…
- Це вже справа Президента – підписувати її чи ні. Цимбалюк має розуміти, які наслідки вчорашні подїї можуть нести особисто для нього. Я не думаю, що міліція всі ці чудеса і хитрощі витворяла без згоди очільника області. Ще вирішується, якими будуть наші дії, але очевидно, що ми дамо, згідно із законом, оцінку, в тому числі діям або бездіяльності всіх високопосадовців.