Live
Переглядів: Час читання:17 хв

"Росія програє війну мізків": Шейтельман про Кримський міст і загрози штучного інтелекту

Україна виграє технологічну війну, а Кримський міст неможливо відновити: інтерв'ю з Михайлом Шейтельманом - 24 Канал

Нові удари по Кримському мосту знову порушили питання про можливості Росії відновлювати переправу та забезпечувати військову логістику на окупованому півострові. Водночас масштаб української операції став приводом для розмови про розвиток військових технологій і залежність від західних систем зв'язку.

 
Adv

Політтехнолог Михайло Шейтельман в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, чому вважає останню атаку на Кримський міст принципово відмінною від попередніх та які наслідки вона може мати для російської армії. Він також розповів про технологічне відставання Росії, перспективи застосування штучного інтелекту у військовій сфері та ризики, які його розвиток створює для людства.

популярні відео

Кримський міст став одним із головних символів путінської політики та окупації Криму. Йому присвячували фільми й пісні, а тепер одна з його арок опинилася на дні Керченської протоки. Що це означає для Путіна?

Реклама

Чесно кажучи, мені складно сказати, що це означає особисто для Путіна, тому що хтозна, що в нього в голові. Але набагато важливіше те, що Україна показала світу цією операцією. І тут я говорю як про власні висновки, так і про те, що бачу в міжнародному інформаційному просторі.

Раніше Україна вже двічі підривала Кримський міст, і обидва рази вдавалося обвалити його прольоти. Першого разу це зробили за допомогою вантажівки, другого – морських дронів. Однак тоді йшлося про спеціальні операції, організовані спецслужбами. Вони вимагали винахідливості, ретельної підготовки та використання нестандартних рішень.

Згадайте, наприклад, операцію "Павутина", під час якої Україна завдала масштабного удару по російській стратегічній авіації. Це також була операція спецслужб. Або можна провести аналогію з діями Моссаду, коли за допомогою пейджерів атакували представників "Хезболли". Це все операції, які можна назвати спеціальними, у своєму роді унікальними. Їхній успіх не обов'язково означає, що таку саму операцію можна регулярно повторювати.

Реклама

Але нинішній удар по Кримському мосту принципово інший. Це вже військова операція, яку проводить армія України. Не так важливо, хто саме координував окремі її елементи. Можливо, до цього була залучена Служба безпеки, але головне зовсім не в цьому.

Суть у тому, що це армійська операція, військова операція, яку можна повторювати в будь-якій точці. Якщо це зроблено тут, значить, це можна зробити на мостах через Волгу, на мостах у Ростові через Дон. Тобто будь-який міст у межах кількох сотень кілометрів сьогодні можна обвалити– пояснив Шейтельман.

Якщо вдалося уразити настільки складний і захищений об'єкт, то, я думаю, інші подібні цілі можуть бути значно простішими. Причому під час операції була задіяна унікальна кількість різних літальних апаратів. Їх виробляють різні компанії – як державні, так і приватні. Усе це необхідно було скоординувати, щоб система працювала як єдине ціле.

Реклама

Україна продемонструвала надзвичайний рівень координації між різними учасниками операції. І на цьому тлі дії Росії виглядають зовсім інакше. Її бомбардування часто справляють враження хаотичних: сьогодні атакують один об'єкт, завтра інший, десь влучили, десь ні. Нічого порівнянного з такою українською операцією Росія, на мою думку, досі не продемонструвала.

Найважливіше навіть не те, що Україна змогла організувати одну складну атаку. Ми показали, що за п'ять років виростили величезну високотехнологічну індустрію. Це вже промислові масштаби, а не невелике виробництво в одному місці.

Дехто припускав, що Україна пів року накопичувала зброю для цієї операції. Але я з цим не погоджуюся. Адже паралельно українські військові продовжували щодня атакувати російські нафтопереробні заводи. Тому не йдеться про те, що для одного удару довелося надовго припиняти інші операції. Такий результат можна отримувати в межах постійної роботи оборонної промисловості.

Реклама

Це, напевно, страшніше, ніж символізм Криму та цього мосту. Страшніше, тому що це означає, що Росія програє війну технологій. Росія програє війну мізків. Виявилося, що в Україні люди змогли зібратися разом і зробити таке, а Росія нічого подібного не продемонструвала– наголосив політтехнолог.

Частина освічених і технологічно підготовлених людей виїхала з Росії, тоді як в Україні вдалося об'єднати фахівців для створення складних військових рішень. І зараз ми бачимо результати цієї роботи. На мій погляд, це значно серйозніше для майбутнього Росії, ніж сам факт втрати одного символічного об'єкта.

Про фільми, пісні та пропагандистську історію навколо Кримського мосту вже сказано дуже багато. Я навіть не знаю, що нового можна додати до цієї теми. Але військовий сенс операції величезний.

Знову вдалося порушити роботу автомобільної частини мосту. Я думаю, що найближчим часом може з'явитися можливість остаточно перерізати й залізничне сполучення. Тоді Крим дедалі більше перетворюватиметься на логістично ізольований півострів, а його повернення під український контроль стане реалістичнішим.

Реклама

Це безпосередньо впливатиме й на південне угруповання російської армії. Якщо на Донбасі витісняти російські війська надзвичайно складно через особливості їхньої логістики, то в Криму та на окупованій частині Херсонської області ситуація може змінитися. Я думаю, що після таких ударів Росія вже навряд чи отримає настільки вигідні переговорні умови, які їй пропонували раніше.

Дмитро Пєсков пообіцяв, що Росія відбудує Кримський міст і зробить його навіть кращим. Але як можна відновлювати настільки великий об'єкт під час війни, якщо навіть його потужна система захисту не змогла запобігти удару?

Я думаю, Пєсков сам ніколи не вірить у те, що говорить. Принаймні з усіх фахівців, чиї оцінки я чув, жоден не сказав, що настільки пошкоджену конструкцію реально відновити під час бойових дій. І тут проблема не тільки в масштабах руйнувань, а й в умовах, у яких доведеться проводити ремонт.

Реклама

Росіяни довго приховували, що саме сталося з мостом. Через це багато людей щиро вважали, що впала лише невелика частина конструкції, а решта автомобільної переправи залишилася на місці. До того ж тривалий час не було достатньо якісних зображень пошкоджень.

Я бачив багато зображень, створених за допомогою штучного інтелекту. Чесно кажучи, сам також генерував їх для заставок, тому що потрібно було якось ілюструвати подію, а достовірних фотографій бракувало.

Але потім з'явилося відео, яке, ймовірно, зняв пасажир поїзда під час руху через міст. І вже на цих кадрах стало видно масштаб обвалу. Наскільки можна було оцінити, йшлося приблизно про 270 метрів конструкції, хоча точну довжину я зараз не назву.

Щоб це відновити, потрібна величезна операція. І це навіть у мирний час, без війни. Така робота – щонайменше рік, а найімовірніше, більше. Адже потрібно заново виготовляти ці арки. Вони ж не лежать десь на складі в запасі– пояснив Шейтельман.

Реклама

Таку конструкцію потрібно спочатку створити на суші, підготувати понтони, доставити її до місця монтажу й установити. Для цього знадобиться багато спеціалізованих суден і будівельної техніки. І все це доведеться робити в зоні, до якої українські військові вже продемонстрували здатність завдавати ударів.

Росіяни не можуть просто пригнати кілька кранів і спокійно розпочати будівництво. Будь-які масштабні роботи будуть пов'язані з ризиком нових атак. Тому, на мою думку, відновлення мосту під час війни практично неможливе.

Я також вважаю, що Росія не зможе відокремити такі будівельні роботи від військового значення самої переправи. Йдеться про інфраструктуру, яку окупанти використовують у своїй логістиці. Хоча тут потрібно розрізняти статус об'єкта та людей, які можуть працювати на ньому, я не бачу умов, за яких росіяни могли б безпечно організувати повномасштабне відновлення.

Але мене дивує навіть сама риторика Пєскова. Він каже, що вони побудують ще краще. А що це означає? Виходить, попереднього разу спеціально будували погано, а тепер нарешті вирішили зробити якісно?

Це знову починається: ми не старалися, ми ще не починали, ми великі, ми все зробимо. Росія вже п'ять років розповідає ці казки про те, яка вона велика, як усе зробить і все відновить. Але щось у них і НПЗ не відновлюються, і нові танки не будуються– зауважив політтехнолог.

На мою думку, російська армія значною мірою продовжує використовувати радянську техніку, запаси якої поступово вичерпуються. Це стосується танків, бойових машин піхоти, літаків та інших видів озброєння. Те, що вони можуть виробити зараз, не компенсує всіх втрат і потреб війни.

Раніше Росія могла застосовувати надзвичайно велику кількість ракет під час атак на Україну. Тепер, як я оцінюю, її можливості вже не ті. Нові ракети виробляють, але не в тих обсягах, яких хотілося б російському командуванню.

Є й питання якості особового складу. Люди, яких евакуювали з Олешок, розповідали, як змінювався вигляд російських військових. Спочатку приходили добре екіпіровані солдати, а згодом вони дедалі частіше бачили погано вдягнених і неохайних окупантів, які, за їхніми словами, крали навіть жіночий одяг.

Тому заяви Кремля про те, що Росія здатна швидко відновити будь-яку інфраструктуру й компенсувати всі втрати, я сприймаю дуже скептично. Особливо після того, як Україна продемонструвала можливості уражати навіть настільки захищений об'єкт, як Кримський міст.

Під час атаки на Кримський міст Україна, за наявною інформацією, не використовувала Starlink та інші американські системи зв'язку. Координацію великої кількості дронів і ракет забезпечували власні технологічні рішення. Чи означає це, що зовнішніх важелів тиску на Україну стає менше?

Звичайно. Але я хотів би зробити важливе уточнення. Якщо говорити саме про цю операцію, то вона справді унікальна за масштабом. Водночас технології, які в ній використовували, не виникли з нуля. Українські військові давно застосовують на фронті подібні системи, просто в значно менших масштабах.

Наприклад, дрони, які виконують функції ретрансляторів зв'язку, вже давно літають над фронтом. Це звичайна частина сучасної війни. І досвід їхнього застосування використали для створення значно масштабнішої системи координації.

Але тут є ще одна причина, чому Україна здатна проводити такі операції, а Росія – ні. Подивіться, якими були економіки наших держав до повномасштабної війни. Росія залишалася переважно сировинною економікою, яка заробляла на нафті та інших ресурсах. А Україна активно розвивала високотехнологічну індустрію.

У нас була величезна кількість програмістів. Я навіть не беруся зараз стверджувати, що ми були першими в Європі за кількістю програмістів на душу населення, але за загальною кількістю фахівців Україна точно належала до лідерів. І ця галузь зростала надзвичайно швидко.

До початку повномасштабної війни IT-індустрія вже наближалася за економічним значенням до традиційних галузей, зокрема металургії. Я не кажу, що ці показники були однаковими, але їх уже можна було порівнювати. Це був справді фантастичний розвиток.

Коли справа дійшла до технологічної війни, Росія нічого не змогла продемонструвати. Вона лише втрачає те, що мала. У неї залишалися радянські супутники, радянські космічні кораблі, радянські ракети й літаки. Уся стратегічна авіація теж була радянською– пояснив Шейтельман.

Скільки нових стратегічних бомбардувальників Росія побудувала за час повномасштабної війни? Наскільки я оцінюю, жодного. А скільки нових літаків далекого радіолокаційного виявлення А-50? Також жодного.

Росія мала обмежену кількість таких літаків і втратила значну частину свого парку. Але вона не змогла компенсувати ці втрати новим виробництвом. І, на мою думку, причина полягає не лише у виробничих потужностях, а й у браку відповідних технологічних можливостей.

Тому мене найбільше вражає, що Україна змогла організувати настільки складну операцію власними силами. Причому, як повідомляється, навіть без використання Starlink.

Але тут не потрібно впадати в іншу крайність і стверджувати, що тепер Starlink нам взагалі не потрібен. Це неправда. Для однієї спеціальної операції можна створити окрему систему зв'язку й координації. Проте забезпечити такий самий рівень покриття на всій території України значно складніше.

Зі Starlink воювати краще, якщо чесно. Не будемо кривити душею. Для однієї спецоперації можна зробити власну систему. Але коли потрібно масово збивати в небі сотні реактивних дронів, дуже хочеться мати Starshield, тому що без нього це надзвичайно складно– наголосив політтехнолог.

Тут важлива роль супутникового зв'язку. Україна поки не має можливості розгорнути власне велике супутникове угруповання, яке забезпечувало б відповідне покриття. До цього нам ще дуже далеко.

Водночас існують альтернативні технологічні рішення. Наприклад, ізраїльська система, яка, наскільки я розумію, використовує інтеграцію європейських супутників. Тобто йдеться не про окремі ізраїльські супутники, а про рішення, яке дозволяє об'єднати можливості вже наявної інфраструктури.

І, судячи з результатів останніх ударів по російських нафтопереробних заводах, такі технології можуть бути надзвичайно ефективними. Ми бачимо атаки одразу по багатьох точках одного об'єкта. На мою думку, це свідчить про можливість керувати дронами в режимі реального часу навіть без Starlink на російській території.

Тому головний результат полягає в тому, що Україна поступово отримує більше технологічних альтернатив. Зовнішній тиск через обмеження доступу до окремих систем зв'язку стає менш ефективним, хоча повністю відмовитися від супутникових технологій ми поки не можемо.

За одним столом зустрічаються лідери США та Китаю, які володіють передовими технологіями штучного інтелекту, і Путін, головним аргументом якого залишається ядерна зброя. Чи достатньо Росії цього, щоб і надалі вважатися рівною великим державам?

Звичайно, ні. І, на мою думку, саме тому Дональд Трамп готовий говорити в тристоронньому форматі фактично лише про одну велику тему – скорочення ядерних озброєнь. Його це питання справді хвилює, хоча я не знаю, чому саме він приділяє йому так багато уваги.

Він говорив про це ще під час своєї передвиборчої кампанії. Зокрема, пропонував своєрідний нульовий варіант – щоб США, Китай і Росія взагалі відмовилися від ядерної зброї. Це нагадує ідеї ядерного роззброєння часів Михайла Горбачова.

Зрозуміло, що такий сценарій звучить фантастично. Я не думаю, що Трамп зможе його реалізувати. Але він продовжує повертатися до цієї теми, і саме вона залишається одним із небагатьох питань, які мають спільне значення для всіх трьох держав.

Водночас у США та Китаю є величезна кількість інших питань для переговорів. Це ж Тихоокеанський саміт. Вони можуть обговорювати все – від рибальства в Тихому океані до виробництва мікрочипів, штучного інтелекту й розвитку новітніх технологій.

А що може запропонувати Росія? На мою думку, дуже мало. У неї залишаються природні ресурси, зокрема риба, і ядерна зброя. Але цього вже недостатньо, щоб на рівних брати участь у визначенні майбутнього технологічного світу.

Росія сьогодні не може сидіти за одним столом із серйозними гравцями, тому що їй просто нічого запропонувати. Ядерна зброя – ось фактично і все. А в США та Китаю є технології, які визначатимуть майбутнє– зазначив Шейтельман.

Мені дуже хочеться побачити світ, у якому ядерна зброя взагалі перестане бути настільки важливою. Можливо, це моє надто оптимістичне бажання, але я сподіваюся, що нове покоління технологій одного дня змінить її значення.

Уявіть, що з'явиться система, яка зможе повністю нейтралізувати ядерну зброю. Не просто перехопити окрему ракету, а зробити так, щоб ядерний арсенал узагалі втратив своє стратегічне значення. Тоді світовий порядок зміниться.

Адже колись саме поява ядерної зброї дозволила окремим державам стати наддержавами. Володіння такою технологією було одним із головних аргументів у міжнародних відносинах. Але що буде, якщо цей аргумент перестане працювати?

Якщо ми створимо зброю на основі штучного інтелекту, яка здатна за секунду просто стерти будь-яку ядерну зброю, тоді з'ясується, що Росія більше не в цьому клубі. А хто залишиться в клубі – я не знаю, тому що це питання вирішується просто зараз– припустив політтехнолог.

У такому випадку справжніми наддержавами можуть стати ті країни, які створять власні незалежні системи штучного інтелекту. Ми вже бачимо американські й китайські розробки. Але не виключено, що до цього переліку приєднається Південна Корея чи інші технологічно розвинені держави.

Наприклад, у Південній Кореї вже працюють над тим, щоб зробити національні моделі штучного інтелекту доступними для громадян за державної підтримки. І це надзвичайно цікава тенденція.

Тому я поки не готовий назвати остаточний перелік майбутніх технологічних лідерів. Але переконаний, що саме розвиток штучного інтелекту може визначати їхнє місце у світі значно більше, ніж старі військові технології.

Кримський міст не зможуть швидко відновити: дивіться відео

Повʼязані теми:

Коментарі

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv