Live
Переглядів: Час читання:22 хв

"Путіну показали його місце": Загородній про провал у Китаї та удари по НПЗ

Приниження Путіна в Китаї та наслідки ударів по російських НПЗ: інтерв'ю з Тарасом Загороднім - 24 Канал

Українські удари по російських нафтопереробних заводах посилюють проблеми паливної галузі Росії, яка змушена збільшувати імпорт пального. Водночас Володимир Путін намагається продемонструвати свою міжнародну впливовість під час зустрічей у Китаї, де протокольні деталі, на думку експертів, свідчать про зовсім інше ставлення до російського диктатора.

 
Adv

Політтехнолог Тарас Загородній в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, чому удари по НПЗ створюють проблеми для російської економіки та як Китай продемонстрував Путіну його місце. Він також оцінив результати зустрічі у форматі "Рамштайн", можливості України проводити операції без Starlink, перспективи переговорів зі США та загрози російських провокацій у Польщі.

популярні відео

Сили оборони України атакували Ільський та Афіпський нафтопереробні заводи. За підрахунками профільних ресурсів, Росія вже перетворюється з експортера пального на імпортера й у жовтні закупила 390 тисяч тонн нафтопродуктів. Наскільки серйозні ці наслідки для російської економіки?

Реклама

Це логічно: якщо ти вже не можеш експортувати пальне в попередніх обсягах, то змушений його імпортувати. Але проблема полягає в тому, що у світі немає такої кількості вільних потужностей, яка могла б повністю забезпечити потреби Росії. Тому ситуація з імпортом лише поглиблюватиметься, а забезпечити необхідні обсяги буде дедалі складніше.

До того ж існує таке поняття, як нафтовий демпінг. Навіть коли пальне імпортують, виникають додаткові витрати, пов'язані з необхідністю дотувати ці постачання. Відповідно, це не сприяє зростанню доходів російського бюджету, адже Росія не лише втрачає власні переробні потужності, а й змушена витрачати кошти на закупівлю готових нафтопродуктів.

Коли не працюють нафтопереробні заводи, відповідно, не сплачуються податки, не переробляється нафта. А нафту кудись потрібно дівати. І це ніяк не сприяє зростанню доходів бюджету– пояснив Загородній.

Реклама

Тепер додайте до цього ситуацію з Керченською протокою. Я вважаю, що вона залишатиметься закритою щонайменше ще рік після завершення війни, тому що її потрібно буде розчищати. А це питання транспортування нафти, зокрема пов'язаних із цим логістичних маршрутів, у тому числі перевезень по Волзі.

Відповідно, росіянам доведеться вирішувати, що робити з нафтовидобувними свердловинами в Сибіру. Їх потрібно буде або закривати, або консервувати. Але в тих кліматичних умовах це фактично може означати їхнє знищення, оскільки відновити роботу таких об'єктів буде надзвичайно складно.

Ми також бачимо, що значна увага українських ударів зосереджена саме на півдні Росії. Це не випадково, адже тамтешні нафтопереробні заводи забезпечують нафтопродуктами російську армію. Йдеться не лише про цивільний ринок пального, а й про потреби російських військ, зокрема тих, які діють на південних напрямках.

Реклама

Звичайно, виноситься величезний кластер, який дозволяє експортувати нафту, переробляти її, забезпечувати залишки Чорноморського флоту й багато чого іншого. Так що туди їм і дорога– наголосив політтехнолог.

Отже, проблеми для Росії виникають одразу в кількох напрямках – від перероблення та транспортування нафти до забезпечення армії пальним. І що більше виводять з ладу таких об'єктів, то складніше росіянам підтримувати роботу всієї цієї системи.

У Шеньчжені Сі Цзіньпін особисто зустрів Дональда Трампа, але не Путіна. А під час спільного фотографування російському диктатору вказали, де стояти. Чи могли такі протокольні деталі бути навмисним приниженням Кремля?

Я впевнений, що це не випадковість. Навіть те, що Путіна зустрічала людина високого зросту, на мою думку, було продуманим рішенням. Я думаю, що китайці спеціально шукали у своєму керівництві когось найвищого, щоб підкреслити, хто тут головний, і зробити так, аби Путін почувався не надто комфортно.

Реклама

Китайці прекрасно знають про його особливості. Вони бачать, як російські придворні фотографи намагаються вибудовувати кадри, щоб Путін виглядав величнішим і вищим. Давно помічали й те, що він використовує взуття, яке додає йому кілька сантиметрів зросту. Тому я не думаю, що вибір людини, яка його зустрічала, був випадковим.

Я впевнений, що в усьому політбюро шукали, хто буде найвищим. Не можуть китайці не знати про те, що у Путіна комплекс щодо його зросту, що його придворні фотографи завжди так фотографують зустрічі, щоб він виглядав величніше– припустив Загородній.

Якщо говорити про дипломатичний ранг, то, на мою думку, Путіна мав би зустрічати принаймні міністр закордонних справ або віцепрезидент Китаю. Натомість його зустрічав представник апарату. І я не виключаю, що таке рішення також мало продемонструвати російському диктатору його реальне становище.

Реклама

Певною мірою Путін зараз отримує те, що сам роками робив зі своїми міжнародними партнерами. Згадайте хоча б історію з Ангелою Меркель, яка боялася собак. Під час однієї із зустрічей у Сочі Путін спеціально допустив появу собаки, знаючи про її страх. Він використовував подібні прийоми, щоб співрозмовники почувалися незручно.

Але найцікавіше відбувалося під час спільного фотографування. І тут я також не бачу жодної випадковості. Путіну не просто працівники протокольної служби пояснили, куди потрібно йти, а сам Сі Цзіньпін показав йому місце.

Це Схід. Там церемонії та деталі мають дуже велике значення, їм приділяють величезну увагу. І на Сході є таке поняття, як "зберегти обличчя". Коли вони таке роблять публічно, то вже показують, хто є хто– пояснив політтехнолог.

Зверніть увагу й на розташування учасників фотографування. За тим протокольним підходом, про який ми говоримо, дружини лідерів мають стояти праворуч від них. Але дружину Сі Цзіньпіна розташували ліворуч, щоб вона не стояла поруч із Путіним.

Реклама

На іншому кадрі поруч із російським диктатором стояв лідер В'єтнаму, який також розмістив свою дружину ліворуч. У результаті Путін не опинився між дружинами інших керівників держав. Я вважаю, що ці деталі були ретельно продумані.

Китай організував фотографування так, щоб відокремити Путіна від Сі Цзіньпіна. Це важливо ще й тому, що російська пропаганда могла б використати спільні кадри для розповідей про нову Ялту, про трьох найвпливовіших лідерів планети, які нібито разом вирішують долю світу.

Це було зроблено, щоб відокремити в кадрі Путіна від Сі Цзіньпіна. Щоб російські пропагандисти не носилися з написами: "Ось вона, Ялта, тут наш найвеличніший, три лідери планети". А тут виявляється, що не все так просто. Тепер ти не можеш навіть показати це своєму населенню, щоб воно пораділо, який у нього крутий президент– сказав Загородній.

Реклама

Я переконаний, що й зустріч, і розташування учасників фотографування були продумані заздалегідь. Китайці добре знають Путіна та його прагнення демонструвати власну велич. Вони могли погодитися на його участь у зустрічі трьох лідерів, але це зовсім не означає, що дозволять йому зайняти центральне місце на спільному кадрі.

Західні медіа повідомляють про можливу окрему зустріч Трампа з Путіним, хоча Кремль це заперечує. А на тристоронні переговори за участю Сі Цзіньпіна відводять лише годину. Чи можна очікувати від такого формату серйозних домовленостей?

Однієї години цілком вистачить для того, щоб провести формальну зустріч. Насправді там немає про що довго говорити. Можливо, обговорять три-чотири питання, обміняються кількома репліками, щоб зрозуміти позиції одне одного.

Але не думаю, що Путіну приділятимуть більше уваги, ніж передбачено. Умовно кажучи, ти не настільки багато приніс на ці переговори, щоб заради тебе змінювали весь порядок денний. Китайці вже продемонстрували, як ставляться до російського диктатора, і навряд чи він отримає там те, на що розраховував.

Немає там про що говорити. Це максимум три-чотири питання, можна перекинутися репліками, щоб з'ясувати, на якому ти світі живеш, і донести тобі загальну думку, хто ти такий– зауважив Загородній.

За повідомленнями Bloomberg, у Китаї Путіну знову не вдалося просунути газопровід "Сила Сибіру-2". Чому Пекін не поспішає погоджуватися на цей російський проєкт?

Китайці давно все сказали росіянам. Що тут ще обговорювати? Їм фактично запропонували: будь-який каприз за ваші гроші. Росія сама будує газопровід, а Китай потім ще подумає, чи купувати цей газ і за якою ціною.

Причому Пекін уже натякав, що його могли б зацікавити внутрішньоросійські ціни на газ, які є дотаційними. Тобто китайці фактично готові купувати російський газ за умов, коли росіянам доведеться ще й фінансово підтримувати такі постачання.

Будуєш цей газогін, а ми починаємо думати, за скільки це в тебе купувати. Вони чемно готові купувати російський газ, якщо за це ще й доплачуватимуть росіяни. Цей газогін взагалі ніколи не окупиться. Ніколи в житті– переконаний політтехнолог.

До того ж Китай не обіцяє, що взагалі закуповуватиме необхідні Росії обсяги газу. Він скорочує використання викопного палива, водночас самостійно видобуває значну кількість газу й продовжує нарощувати власний видобуток. Тому потреба в російських постачаннях не є настільки критичною, як хотілося б Кремлю.

Путін знову повторює історію, яка тягнеться ще з 2014 року. Він намагається зацікавити китайців російськими рідкісноземельними металами, арктичним транспортним маршрутом і газовими проєктами. Але Пекін уже давно знайомий із цими пропозиціями та не поспішає погоджуватися на російські умови.

Згадайте хоча б ідею об'єднати газопроводи, які ведуть до Європи та Китаю, щоб можна було перекидати потоки газу в потрібному Росії напрямку. При цьому Москва хотіла отримати від китайців гроші на створення такої інфраструктури. Фактично Росія пропонувала Пекіну фінансувати систему, завдяки якій сама могла б змінювати напрямки постачання.

Є й технічна проблема. Газ, який Росія постачає до Китаю, надходить з одних родовищ, зокрема в Іркутській області, а газ для європейського напрямку – з інших. Ці системи не об'єднані відповідними газопроводами. Росіяни роками намагалися просунути такий проєкт, але нічого з цього не вийшло.

І тепер Путін знову приїжджає до Китаю зі старими пропозиціями, сподіваючись нарешті отримати вигідні домовленості. Але китайці прекрасно розуміють, чого від них хоче Москва, і не збираються просто фінансувати її амбіції.

Чи міг Путін очікувати такого прийому в Китаї, коли його не зустрів особисто Сі Цзіньпін, відсунули на спільному фото та не приділили особливої уваги під час заходів?

Я думаю, що не очікував. Можна сказати, що йому ще варто подякувати за те, що взагалі пустили на ці заходи. Йому продемонстрували саме те місце, яке він зараз займає у відносинах із Китаєм.

Судячи з його обличчя, навіть Путін, який зазвичай уміє тримати себе в руках, не зміг приховати такого розчарування. На що заробив, те й отримав– сказав Загородній.

Я не думаю, що він розраховував на такі протокольні деталі. Для нього це було неприємно, адже він звик демонструвати іншим своє особливе становище. Але тепер китайське керівництво показало, що правила визначає саме Пекін.

На 37-й зустрічі у форматі "Рамштайн" обговорювали нову допомогу Україні. Водночас представник Пентагону Елбрідж Колбі розкритикував ефективність українських ударів углиб Росії, а міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заперечив йому. Як ви оцінюєте таку позицію американської сторони?

Стратег він чи не стратег, але Сполучені Штати – це все-таки не диктатура. До того ж Колбі ще досить м'яко висловився, якщо порівнювати з тим, що ми чули раніше. Я пам'ятаю, як за президентства Джо Байдена тодішній очільник Пентагону Ллойд Остін відкрито говорив нам, що нафтопереробні заводи – це цивільна інфраструктура, по якій не потрібно завдавати ударів.

Фактично американці хотіли бачити війну виключно на території України. Щоб вона не виходила за її межі, не розросталася й не переходила на російську територію. Тобто щоб Росія могла продовжувати атакувати Україну, але українці не переходили до асиметричних дій, які завдають шкоди самій Росії.

Вони хотіли, щоб війна була виключно на території України, не виходила за її межі, не розросталася. Щоб українців комфортно вбивали, а українці не переходили в асиметричну війну, знищуючи Росію– пояснив Загородній.

Але українці вже все зрозуміли. І українське керівництво також. Ми проводимо унікальні операції, у яких взаємодіють різні роди військ. Подивіться хоча б на удари по Кримському мосту, де вдалося організувати складну спільну роботу.

Мені дуже сподобалося, як генерал Хмара на зустрічі у форматі "Рамштайн" із посмішкою сказав: "Ми тільки починаємо". Можливо, він пригадав свою роботу на чолі Центру "А" Служби безпеки України. Він військова людина, бойовий генерал, який розуміє, як працюють такі операції.

На цій зустрічі було підписано багато документів і меморандумів, проведено чимало переговорів. Загалом Хмара розгорнув досить активну й продуктивну діяльність. Він викликає довіру, зокрема серед військових, оскільки має бойовий досвід і розуміє специфіку військової справи.

Я завжди був прихильником того, щоб Міністерство оборони очолювала людина, яка добре розуміється на військовій справі. Мені не дуже подобаються ці натівські підходи, коли постійно говорять, що міністром обов'язково має бути цивільна особа.

У Сполучених Штатах, наприклад, Пентагон неодноразово очолювали люди з військовим досвідом. Ллойд Остін був генералом, Піт Гегсет також проходив військову службу. Я вважаю, що військова справа – це ремесло, яке неможливо повністю опанувати на коротких курсах.

Тому я позитивно оцінюю результати цієї зустрічі. Зокрема, було досягнуто важливих домовленостей щодо протиповітряної оборони. І удари по Кримському мосту відбулися дуже вчасно, адже українська сторона могла продемонструвати партнерам конкретні результати своєї роботи.

Дуже в нагоді стався удар по Кримському мосту. Можна було розповідати про конкретні результати й показувати, що ви недаремно даєте гроші. У нас є конкретні результати, і ми можемо їх продемонструвати– зауважив політтехнолог.

Для партнерів важливо бачити, як Україна використовує отримані ресурси та яких результатів досягає. І тепер ми маємо можливість показувати не лише плани, а й реальні операції, проведені українськими військовими.

За повідомленнями західних медіа, операцію проти Кримського мосту Україна провела без Starlink і Starshield, використовуючи власні рішення для зв'язку та наведення. Чи є це важливим сигналом США, що Україна здатна проводити складні операції без американських технологій?

Без заперечень. Так і потрібно робити. Якщо хтось не хоче надавати свої послуги або починає створювати проблеми, потрібно демонструвати, що в нас є альтернативи. До того ж можна поставити й інше питання: чому ці послуги такі дорогі, де знижки?

Коли є конкуренція та важелі впливу на свого партнера, завжди легше вести переговори. Особливо коли ти можеш не просто говорити про альтернативні рішення, а продемонструвати їхню роботу на практиці. Тому я розглядаю цю операцію як демонстрацію сили та можливостей України.

Коли є конкуренція і є важелі тиску на свого опонента, завжди легше вести переговори. Це демонстрація сили. І нам краще, що у світі є альтернативи– наголосив Загородній.

Звичайно, у нас поки немає власного супутникового угруповання. Але я впевнений, що це питання майбутнього. Україні потрібно мати свої супутники, які забезпечуватимуть зв'язок, передусім військовий, на нашій території та в тих районах, де Сили оборони проводитимуть операції.

Ми повинні враховувати досвід цієї війни. Усі вже зрозуміли, що не можна допускати бойових дій на власній території. А для того, щоб запобігати цьому, необхідно мати можливості діяти далеко за межами своїх кордонів.

Це демонстрація сили американцям, що вони не боги. Свої понти для приїжджих можете залишити десь у Білому домі. У нас тут Україна– сказав політтехнолог.

Україна демонструє дедалі незалежнішу поведінку. Ми вже не просто очікуємо рішень партнерів, а створюємо власні можливості, які дозволяють проводити складні військові операції. І це впливає на наше становище під час переговорів з іншими державами.

За повідомленнями західної преси, Стів Віткофф і Джаред Кушнер попередили українську та російську сторони, що нинішні переговори про завершення війни можуть бути останніми перед зміною складу Конгресу США. Чи варто сприймати це як серйозний тиск на Київ?

Я думаю, що Володимир Зеленський міг вислухати ці погрози й лише посміхнутися. Налякали їжака, як кажуть. Насправді американські представники такими заявами демонструють передусім власну вразливість.

Якщо ви говорите, що через два місяці вже не матимете тих повноважень або можливостей, які маєте зараз, то навіщо нам узагалі з вами домовлятися? Що саме ви можете запропонувати Україні? Чи дали ви більше грошей, чи забезпечили більше зброї, чи дозволили завдавати більше ударів по Росії?

Вони тут показують, що вони вразливі. Якщо вас не буде через два місяці, навіщо тоді з вами взагалі спілкуватися? Ви нам більше грошей дали, можливість більше бити по Росії? Нічого, значить, будуть наступні. Ми познайомимося з наступними– сказав Загородній.

Я не виключаю, що після зміни політичного балансу у Вашингтоні з'являться навіть дві групи, які конкуруватимуть між собою за вплив на переговорний процес. Можливо, Конгрес наполягатиме на тому, щоб більше повноважень отримав Марко Рубіо як державний секретар США.

На мою думку, для України така тенденція може бути позитивною. Якщо американські політики почнуть змагатися між собою за те, хто більше підтримує Україну, ми повинні використати це у власних інтересах.

Нехай там змагаються, хто кращий патріот України. Ми повинні просто підкидати в це багаття хмиз, щоб воно палало в правильному напрямку, а потім гріти на цьому руки, отримуючи безпосередньо зброю– пояснив політтехнолог.

Тому я не вважаю такі заяви приводом для занепокоєння. Навпаки, зміна політичного балансу може створити для України нові можливості. І нам потрібно використовувати конкуренцію між американськими політичними групами для отримання конкретних результатів.

Після російських ультиматумів НАТО лише розширилося, зокрема до Альянсу вступила Фінляндія. Тепер Польща обговорює можливість підготовки своїх пілотів до застосування ядерної зброї. Наскільки важливими можуть бути такі кроки для безпеки регіону?

Дивіться, мало просто мати сучасну армію, у яку вкладено величезні кошти. Головне питання полягає в тому, чи є політична воля в керівництва держави та чи готова сама армія воювати. Адже армія – це насамперед люди, а не лише техніка й озброєння.

Хорошим прикладом може бути Саудівська Аравія. Я підозрюю, що ця держава витратила на власні збройні сили сотні мільярдів доларів. Але що це дало, якщо під час протистояння з хуситами виникають проблеми із захистом?

Виявляється, що недостатньо просто купити сучасні літаки чи інші системи. Потрібно ще мати підготовлених пілотів, особовий склад і армію, яка справді здатна воювати. Це зовсім різні речі.

Мало мати сучасну армію, у яку вклали купу грошей. Питання в тому, чи є воля у керівництва, чи є воля в армії воювати. Армія – це все ж таки люди насамперед– пояснив Загородній.

Тому можна проводити багато навчань, зокрема готуватися до застосування ядерної зброї. Але якщо немає конкретної політичної волі навіть направити в Україну підрозділ, який міг би працювати з безпілотниками та навчатися в реальних бойових умовах, то я не бачу особливого сенсу в таких деклараціях.

До того ж хто сказав, що Польщі взагалі передадуть ядерну зброю для самостійного використання? Підготовка пілотів ще не означає, що країна отримає право розпоряджатися такими озброєннями.

Я не пригадую випадків, коли американці просто передавали іншій державі власну ядерну зброю, умовно кажучи, в користування. І тут виникає питання міжнародних домовленостей щодо нерозповсюдження ядерної зброї, ухвалених ще 1968 року.

Якщо озброєння належить певній державі, то вона й повинна відповідати за контроль над ним. А якщо його передати іншим людям, виникає питання, хто нестиме відповідальність за можливе застосування.

Хто вам сказав, що вам дадуть у руки ядерну зброю? Ви можете готуватися, але ядерну зброю абикому не дають. Я не пам'ятаю історії, щоб американці комусь давали її, умовно кажучи, на аутсорсинг– зазначив політтехнолог.

Навчатися, звичайно, можна. Але мені здається, що значно легше проводити умовні війни, навчання та різні підготовчі заходи, ніж брати участь у реальних бойових діях.

До того ж такі програми можуть коштувати дуже великих грошей. Американські представники можуть запропонувати Польщі платне навчання, додаткові послуги та інші форми співпраці. Я не виключаю, що навколо цього виникатимуть і звичайні бюрократичні інтереси, пов'язані з використанням бюджетних коштів.

Польща повідомила про запобігання можливій російській диверсії поблизу Калінінградської області, під час якої планували загибель людей та звинувачення України. Наскільки небезпечні такі сценарії та чи може Росія використати їх для провокацій проти Польщі й країн Балтії?

А навіщо Росії обмежуватися саме Калінінградською областю? Вона може запускати безпілотники й із території самої Росії. У росіян є багато різних сценаріїв, які вони можуть використовувати для таких провокацій.

Я думаю, що вони цілком здатні щось вигадати, зокрема організувати терористичний акт. У такому випадку можуть спробувати створити докази, які нібито вказуватимуть на український слід.

У росіян багато сценаріїв, вони можуть це робити. Думаю, можуть щось вигадати, можуть і теракт зробити. За дивним збігом обставин там будуть українські паспорти– припустив Загородній.

Для реалізації такого сценарію росіяни можуть спробувати знайти людей, яких видаватимуть за громадян України. Або використати бланки українських паспортів, захоплені ще у 2014 році, зокрема під час окупації Криму.

Тоді після певного інциденту можна буде заявити, що до нього причетні громадяни України. На мою думку, метою такої провокації могло б стати посилення антиукраїнських настроїв у Польщі.

Подібні інформаційні та диверсійні сценарії цілком відповідають методам, які використовує Росія. Тому я не виключаю, що вона й надалі намагатиметься створювати такі ситуації та використовувати їх проти України.

Приниження Путіна в Китаї та наслідки ударів по російських НПЗ: дивіться відео

Коментарі

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv