З якими перешкодами стикаються українські виробники дронів

За майже 4 роки повномасштабної війни Україна розвинула динамічну вітчизняну індустрію безпілотників, яка зараз привернула увагу урядів країн НАТО, що прагнуть придбати саме ті системи, які змінили поле бою. Про це пише професор Ivan Sascha Sheehan, тимчасовий декан Коледжу державних справ Університету Балтімора, у своїй колонці для Stars and Stripes.

Хоча ефективність українських безпілотників широко визнана, набагато менше говориться про надзвичайні зусилля, необхідні українським виробникам для налагодження та підтримки виробництва в умовах війни. Сьогодні ці зусилля ризикують бути підірваними не лише російською агресією, а й певними органами, які, замість того щоб ставитися до виробників дронів як до важливих учасників забезпечення національної безпеки, піддають їх контролю. Для виробництва дронів на вітчизняному ринку українські виробники були змушені покладатися на глобальні ланцюги постачання для отримання критично важливих компонентів. 

У перші місяці війни ситуація була настільки гострою, що імпорт часто здійснювався через імпровізовані канали сірого ринку, задовго до того, як були створені офіційні структури закупівель.

Мої джерела повідомляють, що оплата за вкрай потрібні деталі нібито здійснювалася фізичними особами по всій країні за допомогою корпоративних карток і таємних засобів, оскільки звичайні механізми оплати були призупинені. 

Незабаром з'явилася нова проблема, коли польські фермери заблокували польсько-український кордон, погрожуючи перекрити важливу логістичну артерію. Не можна було допустити зупинки виробництва дронів, і те, що сталося далі, нагадувало спеціальну операцію, спрямовану на те, щоб критично важливі компоненти продовжували надходити на українські заводи, попри блокаду. 

У міру розвитку війни кілька провідних українських виробників дронів стали добре відомими. Однак їхній шлях не став легшим. На початку 2025 року Китай припинив продаж основних компонентів, потрібних для виробництва українських дронів, хоча продовжував постачати їх Росії. 

Це створило нову серйозну перешкоду для українських виробників, які прагнули підтримувати постачання на передову. Компанії були змушені з великою обережністю перепроєктувати свої ланцюги постачання, покладаючись на європейських партнерів, які закуповували компоненти в Китаї, а потім передавали їх в Україну. 

Ці вразливі місця несли значний операційний та фінансовий ризик. Водночас Росія посилила свою кампанію по ударах по українських дронових об'єктах. Зокрема, у вересні 2025 року відбулася атака російських військ на український оборонний комплекс, внаслідок якої було завдано великої шкоди заводу "Дніпропрес", виробнику дронів "Кажан".

Ця нова система придбання критично важливих компонентів зрештою стала стандартною практикою в галузі та отримала широку підтримку військової спільноти України. На той час українські дрони стали незамінними на полі бою. Особливо грізним виявився дрон "Кажан" від Reactive Drone – важкий бомбардувальник-квадрокоптер із винятковими можливостями нічного бою. 

Його руйнівні нічні удари настільки налякали російські війська, що він став міфічним під ім'ям "Баба Яга".

Українська місія в НАТО обрала дрон "Кажан" як яскравий приклад того, як українська технологія підвищує національну безпеку завдяки його здатності виконувати багаторазові скидання боєприпасів, що робить дрон гнучким тактичним засобом. Однак, попри ці героїчні зусилля, Україна зараз стикається з новим скандалом: вітчизняні правоохоронні органи розпочали те, що багато хто в галузі вважає нападом на сам сектор дронів. Саме ті компанії, які ризикували своєю безпекою, щоб підтримати фронт, і які витримали безжальні російські атаки, тепер стикаються з перспективою бути паралізованими зсередини. 

Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) за участю Державного бюро розслідувань (ДБР) розпочало масштабні розслідування щодо десятків українських виробників дронів. Прикметно, що ці розслідування зосереджені не на корупції, а на самих ланцюгах постачання – через європейські країни, такі як Чехія, – які давали змогу виробникам отримувати критично важливі компоненти після того, як Китай ввів жорсткі обмеження. 

Націлившись на компанії, які підтримували оборонний потенціал країни, БЕБУ фактично перекрило ті самі ланцюги постачання, які забезпечують озброєння армії. 

Важливо, що, хоча військова спільнота України повністю розуміє, чому виробники були змушені створювати нетрадиційні ланцюги постачання, економічні органи, які зараз проводять розслідування, не мають технічних знань та галузевого досвіду, потрібних для об'єктивної оцінки цих практик. 

У той час, коли безперебійне виробництво дронів є життєво важливим для національної безпеки, ці дії викликають незручне запитання: хто насправді виграє від такого контролю? З огляду на дискусії про потенційний вихід України на ринок оборонного експорту не дивно, що деякі суб'єкти бачать можливість зміцнити контроль над стратегічно важливою галуззю, що швидко зростає. Україна вже давно бореться з впливом тіньових бенефіціарів та політизацією правоохоронних органів.

Але в умовах війни такий спосіб дії прямо суперечить національним інтересам. Його не можна – і не слід – сприймати як звичайну справу. Українські виробники дронів продемонстрували надзвичайну винахідливість і мужність, створивши технологічну основу оборони країни в умовах безперервного тиску війни. 

Вони імпровізували ланцюги постачання, коли закрилися кордони, відновили об'єкти після російських ударів і поставили системи, які врятували життя та змінили хід бойових дій.

Їхня робота викликала захоплення у партнерів по НАТО і страх у російських військ, що свідчить про їхню незамінну роль у виживанні України.  Це робить дії вітчизняних правоохоронних органів ще більш тривожними. Націлюючись на виробників дронів через ті самі маршрути постачання, які підтримували виробництво, БЕБУ і ДБР ризикують підірвати національну безпеку в критичний момент. 

Україна не може дозволити собі бюрократичне втручання або приватні інтереси, спрямовані на консолідацію контролю над бурхливо розвивальною галуззю. На мою думку, уряд повинен припинити ці розслідування, надати незалежним експертам з питань оборони повноваження контролювати сектор та захистити ланцюги постачання, які виявилися життєво важливими для ведення війни. Ослаблення одного з найбільших стратегічних активів України в умовах війни є не просто помилковим – це небезпечно.